Закриття провадження у справах про банкрутство: судова практика

Банкрутство — це не просто фінансова драма, це правовий механізм, який має логічне завершення. Суд не може тримати підприємство чи фізичну особу «в підвішеному стані», коли мета процедури — відновлення платоспроможності або справедливий розподіл активів — уже вичерпана. Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ) у статті 90 чітко окреслює моменти, коли суд повинен поставити крапку. Але як показує практика останніх років, ця «крапка» часто стає новою відправною точкою для тлумачення добросовісності, реального виконання зобов’язань і навіть етичних меж поведінки боржника.

Коли борги справді погашені, а коли – лише «перенесені»

Найчастіша підстава для закриття провадження — повне задоволення вимог кредиторів або відновлення платоспроможності (п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ). Верховний Суд неодноразово підкреслював: не можна плутати погашення зобов’язань із їх формальною реструктуризацією. У постанові від 18 травня 2023 року у справі № 923/954/20 суд прямо зазначив, що розстрочка чи відстрочка платежів не є погашенням боргу, а тому не дає підстав для закриття провадження. Аналогічну позицію підтверджено і постановою від 7 липня 2022 року у тій самій справі: поки борги лише відкладено, а не сплачено — боржник залишається неплатоспроможним.

Інакше кажучи, банкрутство завершується не тоді, коли сторони «погодилися на розстрочку», а коли всі вимоги кредиторів погашені фактично або законно списані. Це принципова позиція для всіх учасників ринку, де фінансова добросовісність цінується не менше за юридичну чистоту.

Ліквідація і звіт ліквідатора — фінальна межа

У більшості справ про неплатоспроможність фінал настає після затвердження звіту ліквідатора. Суд перевіряє, чи все майно боржника реалізовано, а отримані кошти розподілено відповідно до черговості. Якщо активів виявилося недостатньо — решта вимог кредиторів вважається погашеною (ч. 4 ст. 90 КУзПБ). Саме так завершилась справа № 914/2468/20, у якій постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2021 року звіт ліквідатора затверджено, а підприємство ліквідовано. Верховний Суд залишив це рішення без змін (ухвала від 28 жовтня 2021 р.), підтвердивши, що відсутність активів після завершення процедури — це не помилка, а природний кінець банкрутства.

Мирова угода: повернення довіри через компроміс

Ще кілька років тому мирова угода в межах банкрутства була «сірою зоною». Верховний Суд у справі № 910/13010/19 (постанова від 1 червня 2020 р.) навіть називав її несумісною з природою конкурсного процесу. Але у 2023 році все змінилося: Закон № 2971-IX офіційно закріпив мирову угоду як законну підставу для закриття справи (п. 12 ч. 1 ст. 90 КУзПБ). І вже у 2024 році суди почали активно застосовувати цю норму.

Так, Північний апеляційний господарський суд 15 листопада 2024 р. затвердив мирову угоду між боржником і кредиторами, визнавши, що її умови не порушують нічиїх прав. Підприємство не зникло — воно продовжило діяльність, виконуючи домовленості.

Коли справа втрачає сенс

Інколи банкрутство треба просто зупинити, бо предмет спору зник. Суд може закрити провадження, якщо відсутні ознаки неплатоспроможності — наприклад, борги погашено або їх розмір не перевищує порогового мінімуму (п. 11 ч. 1 ст. 90 КУзПБ). У справі № 922/3911/19 (постанова Східного АГС від 22 липня 2020 р.) суд визнав, що боржник помилково вважав себе неспроможним, і закрив провадження. Верховний Суд підтримав таке рішення, підкресливши, що банкрутство не може бути формою “перепочинку” від зобов’язань.

Недобросовісність як гальмо для нового старту

Особливе місце займають випадки, коли боржник поводиться нечесно. Частина 7 ст. 123 КУзПБ дозволяє суду закрити справу, якщо особа подала неправдиву декларацію, приховала активи або діяла зловмисно. У постанові КГС ВС від 1 вересня 2021 р. у справі № 917/2088/19 Верховний Суд підтримав закриття провадження щодо ФОП, який не задекларував частину майна. А у свіжій справі № 920/1330/23 (постанова ВС від 4 грудня 2024 р.) суд погодився з апеляцією, що боржник зловживав процедурою, намагаючись повністю «списати» борги без виплат кредиторам. Такі дії визнано недобросовісними, а справу — закрито. Протягом року такий боржник не може повторно звертатися до суду із заявою про неплатоспроможність.

Висновок

Закриття провадження — це не технічний етап, а індикатор того, наскільки чесно і результативно пройдено шлях неплатоспроможності. Верховний Суд формує стабільну лінію:

• справа завершується, коли зобов’язання виконані або відпала потреба в процедурі,
• але припиняється із негативними наслідками, якщо боржник намагався сховатися від реальності під ширмою банкрутства.