Податкові спори стають дорожчими: як бізнесу захищатися у 2026 році

Податкові спори в Україні давно перестали бути технічним конфліктом між платником і контролюючим органом щодо окремого податкового повідомлення-рішення. Статистика 2025 року та перші показники 2026 року свідчать про інше: податковий спір стає одним із ключових фінансових ризиків для бізнесу, а його результат дедалі частіше залежить не від формального набору документів, а від якості правової стратегії. Основна частина спорів стосувалася саме оскарження податкових повідомлень-рішень: 30,1 тис. справ на 439,8 млрд грн, тобто понад 90% від загальної суми судових спорів із ДПС.

Ці цифри показують дві важливі речі. По-перше, податкові спори мають системний характер. По-друге, значна частина найбільш фінансово вагомих справ не завершується швидко, а переходить у наступні роки, створюючи для бізнесу довготривалий юридичний і фінансовий тиск.

Адміністративне оскарження: корисний, але обмежений інструмент

Окремої уваги заслуговує досудове врегулювання. У 2025 році центральний орган ДПС розглянув майже 50 тис. скарг і скасував понад 20 тис. рішень нижчих органів. На перший погляд, це може свідчити про ефективність адміністративного оскарження. Але фінансовий масштаб таких скасувань був значно меншим: реально скасовані нарахування становили близько 10,5 млрд грн. Для порівняння: у судах платники одночасно оскаржували податкові повідомлення-рішення на 439,8 млрд грн. Тобто судова сума спорів була більш ніж у 40 разів більшою. Це означає, що адміністративне оскарження часто працює у випадках очевидних процедурних помилок, незначних сум або часткового зменшення штрафних санкцій. Але коли йдеться про великі донарахування, складні господарські операції, трансфертне ціноутворення, операції з нерезидентами чи питання реальності операцій, основним інструментом захисту залишається суд.

Станом на початок березня 2026 року в судах різних інстанцій перебувало вже 62,6 тис. справ за позовами до ДПС. І знову ключовою категорією залишаються справи щодо податкових повідомлень-рішень — 25,8 тис. справ на 398,9 млрд грн.

Водночас за інформацією самої служби, станом на 1 березня 2026 року до її інформаційної системи було внесено 2 958 справ із позитивного для податкових органів досвіду. Це означає, що податкова не просто бере участь у спорах, а цілеспрямовано формує власну базу правових позицій. Для бізнесу це означає, що спір більше не можна сприймати як ізольовану реакцію на конкретне ППР. Платник податків має вибудовувати захист системно.

Судова практика: що реально має значення

Однією з головних тенденцій останніх років стало зростання ролі процедурних гарантій. Верховний Суд послідовно наголошує, що порушення процедури призначення або проведення перевірки може саме по собі впливати на законність її результатів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 суд прямо зазначив, що суди мають насамперед оцінювати доводи платника щодо незаконності призначення чи проведення перевірки, а вже потім переходити до аналізу суті донарахувань.

Схожий підхід простежується і в інших справах. У справі №520/8836/18 Верховний Суд підкреслив значення права платника на участь у розгляді заперечень до акта перевірки. А у справі №810/1420/16 суд зазначив, що відсутність належних підстав для перевірки позбавляє її результати правових наслідків. Це змінює логіку захисту. Бізнесу важливо аналізувати не лише зміст господарських операцій, а й кожну дію податкового органу: наказ про перевірку, підстави її призначення, строки, порядок вручення документів, розгляд заперечень, дотримання права на участь у процедурі.

Друга важлива тенденція — відхід від суто формального підходу до оцінки господарських операцій. Податкові органи часто посилаються на «нереальність» операцій, ризиковість контрагентів, дефекти первинних документів або відсутність ділової мети. Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував, що формальні недоліки документів самі по собі не доводять відсутності операції. У постановах від 23.05.2023 у справі №360/1283/20 та від 19.06.2023 у справі №810/1577/17 Верховний Суд звернув увагу, що порушення контрагентом своїх податкових або інших обов’язків не може автоматично свідчити про недобросовісність самого платника. Ключовим залишається питання фактичного руху активів, зміни майнового стану платника та реального економічного змісту операції.

Третя тенденція — підвищення стандарту доказування для ДПС. Податковий орган уже не може обмежуватися загальними посиланнями на інформаційні бази, ризиковість контрагентів або аналітичні висновки. Він має довести конкретні обставини порушення, причинний зв’язок і належність доказів. Для платника це означає, що його завдання полягає не в доведенні «ідеальності» всієї діяльності, а в переконливому спростуванні логіки податкового органу та демонстрації реального економічного змісту операції.

Окремий блок становлять складні податкові спори, пов’язані з трансфертним ціноутворенням, операціями з нерезидентами та застосуванням міжнародних договорів. У 2025 році Верховний Суд сформулював низку важливих підходів у таких категоріях справ. Зокрема, у справі №420/22108/21 суд підтвердив можливість застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни з використанням внутрішніх зіставних операцій за умови належного доведення їхньої зіставності. У справі №120/8569/24 було визначено підхід до моменту оцінки ціни у форвардних контрактах. У справі №280/4264/21 суд розглядав питання оподаткування іноземних представництв, що працюють в Україні.

Також у справах №500/1744/24, №320/10615/24, №160/28164/24, №420/11672/24 та №120/10439/24 Верховний Суд аналізував питання бенефіціарного власника доходу та допустимості застосування податкових пільг за міжнародними договорами. Ця практика свідчить про те, що формальне посилання на міжнародну структуру більше не є достатнім. Потрібно доводити реальну роль нерезидента, економічний зміст операції, функціональний аналіз, фінансову логіку та узгодженість усієї структури з обраним податковим режимом.

Що має робити бізнес

У 2026 році бізнесу необхідно проводити процедурний аудит дій податкового органу, фіксувати порушення ще на етапі перевірки, правильно готувати заперечення до акта та будувати доказову базу не лише з первинних документів, а й з усієї економічної історії операції. У складних спорах важливими стають внутрішні документи компанії, ділове листування, логістичні документи, платіжна історія, підтвердження фактичного використання товарів або послуг, управлінські рішення, фінансова модель операції та документи, які пояснюють її ділову мету.

Не менш важливо правильно використовувати судову практику. Посилання на Верховний Суд саме по собі не гарантує успіху. Правова позиція має бути інтегрована у фактичну модель конкретної справи. Суд має побачити не абстрактну цитату з постанови, а логічний зв’язок між правовим висновком Верховного Суду та обставинами конкретного бізнесу.

Саме тому податковий спір сьогодні є не лише роботою юриста після отримання рішення ДПС. Це елемент управління податковими ризиками, який має бути вбудований у бізнес-модель компанії.