Податкова перевірка з порушеннями: п’ять позицій ВС, які варто знати бізнесу

Податкова перевірка не починається з аналізу бухгалтерських документів і не закінчується складанням акта. До того як контролюючий орган отримає можливість робити висновки про порушення та донараховувати податки, він сам повинен дотриматися встановленої законом процедури. Помилки на цьому етапі в окремих випадках можуть поставити під сумнів не лише саму перевірку, а й податкові повідомлення-рішення, прийняті за її результатами.

Верховний Суд опублікував огляд практики Касаційного адмінсуду щодо процедурних порушень під час призначення та проведення податкових перевірок. До нього увійшли рішення за період із 2018 року до серпня 2026 року. Практика показує важливу для бізнесу тенденцію: процедурні вимоги до податкового контролю — це не формальність. Але й розраховувати, що будь-яка технічна помилка ДПС автоматично скасує результати перевірки, не варто.

Розглянемо п’ять позицій ВС, які особливо добре демонструють, де проходить ця межа.

Незаконна перевірка може зробити її акт недопустимим доказом

Постанова КАС ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18. Ця справа заклала один із принципових підходів до наслідків процедурних порушень.

ФОП оскаржував податкове повідомлення-рішення про збільшення зобов’язання з ПДВ. Серед аргументів було те, що в наказі не зазначили належної підстави перевірки, а її фактичний характер не відповідав виду, визначеному в наказі. Контролюючий орган призначив документальну позапланову виїзну перевірку, але фактично проводив її у своєму приміщенні. Суд звернув увагу, що виїзна перевірка повинна проводитися за місцезнаходженням платника, а проведення її в приміщенні податкового органу свідчить уже про невиїзний характер.

Також ВС виходив із того, що контролюючий орган як суб’єкт владних повноважень повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, установлені законом. Недотримання законних підстав проведення документальної позапланової перевірки призводить до її незаконності. А якщо перевірку проведено незаконно, складений за її результатами акт не може визнаватися допустимим доказом, оскільки отриманий із порушенням установленого законом порядку. Для бізнесу це принциповий момент. У податковому спорі потрібно аналізувати не лише те, що саме ДПС встановила, але й те, як вона отримала ці результати. Якщо порушення процедури є такими, що роблять саму перевірку незаконною, спір може зміститися з питання правильності розрахунків на питання допустимості результатів перевірки як основи для донарахувань.

Не кожна відсутність деталізації в наказі означає незаконність перевірки

Постанова КАС ВС від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23

Ця позиція важлива вже з іншого боку: вона показує межі аргументу про «неконкретний наказ». Компанія оскаржила наказ про проведення фактичної перевірки, оскільки в ньому не були детально викладені фактичні обставини можливого порушення. Підставою перевірки був підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з платником. Верховний Суд — ні. КАС ВС зазначив: якщо відповідний підпункт Податкового кодексу фактично містить одну визначену підставу проведення перевірки, зазначення в наказі цієї норми може становити мінімально допустимий обсяг інформації. Податковий орган не завжди зобов’язаний уже в наказі детально розписувати отриману інформацію, перелічувати ймовірно порушені платником норми та наводити докази майбутнього порушення. Отже, формальна теза «у наказі не описані всі факти — перевірка незаконна» працює не завжди.

Потрібно аналізувати конкретну норму ПК України, на яку посилається ДПС. Якщо вона передбачає лише одну фактичну підставу і дозволяє однозначно зрозуміти причину перевірки, одного посилання на відповідний підпункт за певних обставин може бути достатньо. Водночас сам факт посилання на норму не звільняє податковий орган від необхідності реально мати передбачену законом підставу. Тому в судовому спорі перевіряється не лише текст наказу, а й те, чи існували обґрунтовані передумови для його видання. Ця позиція показує, чому під час оскарження перевірки небезпечно будувати всю стратегію лише на зовнішніх недоліках наказу.

Почали перевірку до належного повідомлення — податкові рішення можуть бути скасовані

Постанова КАС ВС від 16 травня 2025 року у справі № 140/2750/24

Ще одна принципова гарантія стосується моменту початку документальної позапланової невиїзної перевірки. Податковий орган направив компанії наказ і повідомлення рекомендованим листом. Однак відправлення не було вручено та повернулося з відповідною відміткою. При цьому ДПС розпочала перевірку 27 серпня 2020 року, тоді як поштове відправлення повернулося 28 серпня. Тобто на момент фактичного початку перевірки контролюючий орган не мав підтвердження того, що платник належним чином повідомлений.

Верховний Суд наголосив: документальна позапланова невиїзна перевірка може розпочатися лише після вручення платнику копії наказу та письмового повідомлення про дату початку і місце її проведення в порядку, визначеному Податковим кодексом. Самого факту відправлення документів недостатньо, якщо на момент початку перевірки необхідні передумови ще не настали. Суд визнав початок перевірки до належного вручення документів істотним процедурним порушенням та самостійною і достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Практичне значення полягає в тому, що отримавши ППР після невиїзної перевірки, бізнесу варто відновити хронологію буквально по днях: коли виданий наказ, коли направлено повідомлення, куди саме воно направлялося, коли документ вважається врученим і коли фактично розпочалася перевірка. Іноді саме календар подій стає ключовим доказом у податковому спорі.

Неоприлюднений план-графік може зробити планову перевірку незаконною

Постанова КАС ВС від 4 березня 2026 року у справі № 520/13487/24

Спір стосувався документальної планової перевірки в період дії спеціального правового регулювання, пов’язаного з воєнним станом. Законодавство визначало категорії платників, яких можна було включати до плану-графіка, а оновлений план мав бути оприлюднений на офіційному вебсайті ДПС не пізніше останнього числа місяця його затвердження. Верховний Суд наголосив: під час оскарження ППР суди повинні спочатку перевірити законність самої процедури призначення і проведення перевірки, зокрема дотримання правил оприлюднення плану-графіка. Якщо контролюючий орган не виконав установлених законом вимог щодо його оприлюднення, це є порушенням процедури призначення перевірки.

Наслідок може бути фундаментальним: незаконність перевірки та відсутність правових наслідків її результатів, включаючи прийняті ППР. У такій ситуації суду немає необхідності спочатку з’ясовувати, чи справді підприємство занизило податки. Для бізнесу з цього випливає просте практичне правило: при отриманні повідомлення про планову перевірку потрібно перевіряти не лише сам наказ. Не менш важливими є підстава включення підприємства до плану-графіка, його редакція, дата затвердження та дата належного оприлюднення. Особливо це важливо в періоди, коли закон встановлює спеціальні обмеження щодо категорій платників, які можуть бути охоплені плановими перевірками.

Податкова не може просто проігнорувати заперечення на акт перевірки

Постанова КАС ВС від 24 грудня 2024 року у справі № 640/20970/22

Після отримання акта перевірки платник ще не втрачає можливості впливати на її результат. І Верховний Суд прямо пов’язує процедуру розгляду заперечень із правом платника бути почутим. У цій справі компанія подала заперечення на акт перевірки поштою в останній, десятий робочий день установленого строку. Податковий орган вирішив, що строк пропущено, залишив заперечення без розгляду та прийняв ППР. Верховний Суд визнав такий підхід неправильним. Якщо платник у межах останнього дня строку передав заперечення оператору поштового зв’язку, вони є поданими своєчасно. Відповідно, ДПС повинна була їх розглянути разом із доданими документами до прийняття податкового повідомлення-рішення. КАС ВС розцінив безпідставне залишення своєчасних заперечень без розгляду як істотне порушення права платника бути почутим і самостійну підставу для скасування ППР.

Це важливий висновок для практики. Акт перевірки — ще не остаточне рішення податкового органу. Заперечення на нього не варто сприймати як формальну проміжну процедуру перед майбутнім судом. На цьому етапі платник може подавати пояснення, аргументи та документи, які мають бути враховані контролюючим органом. Відповідно, важливими стають не лише зміст заперечень, але й докази своєчасності їх подання та отримання ДПС.

Спочатку процедура — потім податки по суті

Якщо спробувати звести практику Верховного Суду до одного принципу, він полягатиме в тому, що законність результату податкового контролю нерозривно пов’язана із законністю процедури, якою цей результат отримано. У низці справ КАС ВС прямо виходить із послідовності: суд спочатку повинен перевірити дотримання процедури призначення та проведення перевірки і лише потім, якщо встановлені порушення не є достатніми для скасування ППР, переходити до аналізу податкових претензій по суті.

При цьому важливо не впадати в іншу крайність. Практика Верховного Суду не означає, що будь-яка описка або формальний недолік автоматично знищує результати перевірки. Як показує, зокрема, справа № 420/9909/23, Суд оцінює, чи є порушення істотним, чи впливає воно на права платника та чи існувала передбачена законом підстава для податкового контролю.