Пенсійні борги держави: чому рішення суду дедалі частіше не завершує спір

За останні роки пенсійні спори в Україні перестали бути просто великою категорією адміністративних справ. Кількість судових рішень зросла більш ніж у 26 разів — до 758 тисяч, а офіційно облікований борг за нарахованими на виконання судових рішень пенсійними виплатами на початок 2026 року перевищив 91 млрд грн. Однак головна проблема сьогодні полягає навіть не у розмірі цієї суми. Дедалі частіше отримання остаточного рішення на користь пенсіонера не завершує спір із державою. Після спору про право на перерахунок виникає наступний — про виконання вже ухваленого рішення.

У результаті сформувалося своєрідне друге коло пенсійних спорів, і у 2026 році Верховний Суд має визначити правила саме для нього.

Коли тисячі однакових справ свідчать про системну проблему

Значну частину пенсійних проваджень становлять спори щодо індексації, перерахунку військових пенсій, застосування щомісячної доплати у 2000 грн, обмеження максимального розміру пенсії, врахування грошового забезпечення, страхового стажу та заробітку. Не всі ці питання остаточно вирішені судовою практикою. Водночас у багатьох категоріях Верховний Суд уже сформував достатньо чіткі правові позиції, але аналогічні спори продовжують масово надходити до судів.

Показовою є постанова КАС ВС від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24. Спір стосувався індексації пенсії, призначеної у 2020 році. Пенсійний фонд не індексував показник середньої заробітної плати за 2018–2020 роки, використаний при її призначенні. Верховний Суд визнав такий підхід неправомірним та вказав: при щорічній індексації пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, збільшувати необхідно той показник середньої заробітної плати, який був використаний для обчислення конкретної пенсії. У цій справі Суд зобов'язав провести відповідний перерахунок із 1 березня 2024 року.

Це приклад спору, значення якого виходить далеко за межі прав одного позивача. Коли правова проблема є типовою, а позиція касаційного суду вже визначена, тисячі наступних аналогічних позовів свідчать про те, що судове рішення не трансформувалося у зміну адміністративної практики.

Верховний Суд не завжди підтримує вимоги пенсіонерів

Водночас зводити сучасну практику до формули «Пенсійний фонд завжди програє» неправильно. У зразковій справі №400/6254/24 Верховний Суд 16 грудня 2024 року розглянув питання виплат після судового перерахунку військової пенсії. Велика Палата ВС 13 березня 2025 року залишила це рішення без змін. Суд виходив із того, що перерахунок військової пенсії на виконання судового рішення з урахуванням збільшених посадових окладів та окладів за спеціальним званням є перерахунком із підвищенням пенсії. За відповідних обставин це може бути підставою для припинення щомісячної доплати у 2000 грн, передбаченої постановою КМУ №713, та впливати на застосування індексації. Цей висновок продовжує застосовуватися і в 2026 році. Зокрема, КАС ВС використав його у постанові від 9 березня 2026 року у справі №320/11018/25. Отже, частина масових спорів залишається юридично складною. Але поряд із ними існує величезний масив справ, у яких суди фактично багаторазово вирішують однакове правове питання.

91 млрд грн боргу і спроба створити чергу на виплату

Окремою проблемою стало виконання вже ухвалених рішень. У липні 2025 року Кабінет Міністрів постановою №821 затвердив спеціальний порядок здійснення видатків із бюджету Пенсійного фонду на виплати за судовими рішеннями. Фактично погашення заборгованості було поставлено в залежність від обсягу бюджетних асигнувань: доступні кошти розподілялися між одержувачами, а невиплачений залишок переносився на наступні бюджетні періоди. За боргу понад 91 млрд грн у бюджеті ПФУ на 2026 рік на виплати за судовими рішеннями, включно з погашенням заборгованості попередніх років, передбачено близько 1 млрд грн. Але спроба врегулювати проблему бюджетною чергою породила новий судовий конфлікт.

4 березня 2026 року Київський окружний адміністративний суд у справі №320/51895/25 визнав постанову №821 протиправною та нечинною. 8 червня Шостий апеляційний адміністративний суд залишив рішення без змін. Проте остаточною цю позицію поки вважати не можна: Верховний Суд відкрив касаційне провадження, тому справа ще переглядається. Її результат матиме значення далеко за межами одного пенсійного спору, оскільки фактично йдеться про допустимі межі бюджетного регулювання виконання судових рішень.

Після виграного суду — знову до суду?

Навесні 2026 року перед Верховним Судом постала ще одна принципова проблема: як саме пенсіонеру захищатися, якщо рішення на його користь уже ухвалене, але належним чином не виконується? 30 квітня 2026 року КАС ВС сформулював два різні підходи. У справі №620/13341/25 Суд виходив із того, що конфлікт стосується виконання вже ухваленого рішення, тому новий адміністративний позов не потрібен. Пенсіонер має використовувати спеціальні механізми судового контролю, передбачені КАС України. Однак у справі №340/7985/25 того самого дня був допущений інший підхід: застосування Пенсійним фондом постанови №821 може бути предметом нового адміністративного позову, оскільки при цьому орган ПФУ здійснює владні управлінські функції. Для усунення цієї розбіжності справа №580/490/26 передана на розгляд Судової палати КАС ВС. Її майбутня позиція може визначити процесуальний алгоритм для великої кількості пенсіонерів, які вже виграли основний спір, але не отримали присуджені виплати.

Проблема переходить із юридичної площини в управлінську

Сучасна ситуація фактично створює п'ять послідовних етапів: пенсіонер оскаржує розрахунок або перерахунок пенсії, виграє справу, отримує нарахування за минулий період, роками очікує виплати, а потім знову звертається до механізмів судового захисту через невиконання першого рішення. Така модель не вирішує проблему, а відтворює її.

Якщо Верховний Суд уже сформував усталену позицію щодо певної типової категорії, раціональнішим є приведення адміністративної практики у відповідність із нею для всіх осіб у тотожному правовому становищі. Інакше держава не уникає фінансового зобов'язання, а додає до нього витрати на роботу Пенсійного фонду, судів трьох інстанцій, виконавчого провадження та повторного судового контролю. Те саме стосується накопиченого боргу. Бюджетне обмеження може розподілити виплати в часі, але не ліквідує рішення суду та встановлене ним зобов'язання держави.

Що далі

У найближчий період для пенсійної практики особливе значення матимуть дві справи Верховного Суду. У справі №320/51895/25 має бути вирішена доля механізму погашення пенсійних боргів, запровадженого постановою №821. У справі №580/490/26 Судова палата КАС ВС має визначити належний спосіб захисту у випадках неналежного виконання вже ухвалених пенсійних рішень. Але навіть ці рішення не усунуть першопричину масових спорів.