Позичальник заявив, що кредит погашено: ВС пояснив, як довести відсутність боргу

Самого твердження позичальника про повне погашення кредиту недостатньо, щоб спростувати вимоги банку про стягнення заборгованості. Якщо боржник наполягає, що виконав зобов’язання або розрахунок кредитора є неправильним, він має надати докази платежів та, за необхідності, власний обґрунтований контррозрахунок. Такий підхід Верховний Суд застосував у справі № 568/525/15-ц, залишивши без змін рішення попередніх інстанцій про солідарне стягнення боргу з позичальника та поручителя.

Від кредиту у $41,7 тис. до судового спору

У 2008 році банк надав позичальнику кредит у розмірі $41 732,05 зі сплатою 1,25% на місяць на залишок заборгованості. Строк повернення кредиту був визначений до липня 2018 року, а виконання зобов’язань забезпечувалося порукою. Позичальник здійснював платежі до березня 2014 року, після чого виникло прострочення. У 2015 році банк звернувся до суду, заявивши до стягнення $37 288,31, до яких входили тіло кредиту, проценти, комісія, пеня та штрафи.

Суд першої інстанції задовольнив вимоги частково та стягнув солідарно з позичальника і поручителя $31 746,24 — $27 747,14 основного боргу та $3 999,10 процентів. У стягненні комісії, пені, штрафів та частини процентів було відмовлено. Апеляційний суд це рішення залишив без змін.

Якщо боржник стверджує, що все сплатив, це потрібно довести

У касаційній скарзі позичальник наполягав, що фактично отриманий кредит та проценти повернув повністю, а розрахунок банку не підтверджує реального залишку заборгованості. Верховний Суд із цим не погодився. Суди дослідили кредитний договір, договір поруки, банківські виписки, інформацію про платежі, розрахунок заборгованості та письмову вимогу банку. Натомість позичальник не надав квитанцій, платіжних доручень чи банківських виписок, які підтверджували б погашення всієї заборгованості. Не було подано й повного контррозрахунку із зазначенням сум, дат і призначення платежів та залишку боргу після їх зарахування.

Показовою стала й ситуація із судово-економічною експертизою. Її призначили за клопотанням самого позичальника, однак експертизу не провели через несплату ним її вартості.

Верховний Суд нагадав про принципи диспозитивності та змагальності: сторона сама несе ризик наслідків невчинення необхідних процесуальних дій. Касаційний суд не може замість учасника спору збирати докази чи повторно переоцінювати вже досліджені судами матеріали.

Не можна повторно оскаржувати те, що вже вирішено судом

Значна частина аргументів позичальника стосувалася недійсності кредитного договору та договору іпотеки. Однак ці питання вже розглядалися в окремих справах, у яких йому було відмовлено, а відповідні рішення набрали законної сили. Верховний Суд наголосив на презумпції правомірності правочину та принципі юридичної визначеності. Якщо питання дійсності договору вже остаточно вирішене судом, повторно використовувати ті самі аргументи для заперечення вимоги про стягнення боргу не можна.

Захист прав споживача не означає автоматичного списання кредиту

Позичальник також посилався на ненадання повної інформації про кредит, несправедливі платежі, дрібний шрифт договору та відсутність паспорта споживчого кредиту. Верховний Суд підтвердив, що законодавство про захист прав споживачів поширюється на кредитні правовідносини. Проте порушення інформаційних обов’язків банком саме по собі не означає автоматичної недійсності всього договору та не звільняє від повернення фактично отриманих коштів.

При цьому у конкретній справі комісію, пеню та штрафи з позичальника взагалі не стягнули — присуджена сума складалася лише з залишку кредиту та процентів.

Аргумент щодо відсутності паспорта споживчого кредиту також не спрацював: відповідна законодавча вимога з’явилася у 2016 році, тоді як договір було укладено ще у 2008-му. Пізніші вимоги законодавства не можуть автоматично поширюватися на раніше укладений договір.

Валютний кредит також потрібно повертати

Не підтримав Верховний Суд і заперечення щодо кредитування у доларах США. Кредит було отримано у 2008 році, тоді як законодавча заборона на надання споживчих кредитів в іноземній валюті була запроваджена пізніше — у 2011 році. Суд також виходив із того, що грошове зобов’язання може бути визначене в іноземній валюті, а борг за відповідних умов може стягуватися у валюті, в якій кредит фактично надавався. Саме тому тіло кредиту та проценти були стягнуті у доларах США. Водночас у стягненні пені, яку банк також розрахував у валюті, суди відмовили.

Що важливо враховувати у кредитних спорах

Постанова Верховного Суду демонструє важливу для боржників і кредиторів різницю між запереченням вимог та їх доказовим спростуванням.

Якщо позичальник вважає, що кредит погашений або банк неправильно визначив суму боргу, позицію бажано будувати не лише на запереченнях проти банківського розрахунку. Необхідні первинні документи про платежі, послідовний контррозрахунок, а якщо без спеціальних знань встановити правильний залишок заборгованості неможливо — належно проведена економічна експертиза.

Водночас аргументи щодо недійсності договору, які вже були предметом іншого завершеного судового процесу, не дають можливості фактично переглянути попереднє рішення в межах нового спору про стягнення заборгованості.

У справі № 568/525/15-ц Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення про стягнення $31 746,24 із позичальника та поручителя — без змін. Постанова є остаточною.