Неплатоспроможність ВПО та військовослужбовців: судова практика під час війни

Повномасштабна війна суттєво трансформувала практику застосування Кодексу України з процедур банкрутства щодо фізичних осіб. Якщо у 2021–2022 роках процедура неплатоспроможності сприймалася переважно як інструмент врегулювання валютних кредитів чи надмірного споживчого боргового навантаження, то у 2024–2025 роках господарські суди дедалі частіше стикаються зі справами внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців, осіб, які перебувають за кордоном, а також громадян, майно яких знищене або залишилось на окупованих територіях.

Статистика господарських судів демонструє фактично експоненціальне зростання таких проваджень. У 2021 році до судів надійшло 1157 заяв про неплатоспроможність фізичних осіб та ФОП, у 2024 році — вже 1835, а у 2025 році — 2831 заява. Кількість відкритих проваджень також зросла майже утричі порівняно з довоєнним періодом. Верховний Суд фактично визнає, що інститут неплатоспроможності фізичних осіб перетворюється на один із ключових механізмів фінансової реабілітації громадян в умовах війни. Серед причин такого зростання судова практика прямо називає погіршення фінансового стану населення, кредитне навантаження, економічну нестабільність та наслідки воєнного стану.

ВПО та проблема підсудності: де саме розглядати справу

Однією з перших системних проблем стала територіальна підсудність справ щодо внутрішньо переміщених осіб.

На практиці після початку повномасштабного вторгнення виникла ситуація, коли особа формально зареєстрована в одному регіоні, фактично проживає в іншому, а її майно може перебувати взагалі на окупованій території. Це створило проблему визначення господарського суду, який має розглядати заяву про неплатоспроможність. Судова практика почала формувати підхід, відповідно до якого визначальним є саме фактичне місце проживання ВПО, зазначене у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Господарський суд Луганської області у справі № 913/362/24 прямо зазначив, що справи про неплатоспроможність ВПО мають розглядатися за правилами виключної підсудності саме за адресою фактичного проживання, вказаною у довідці ВПО. Аналогічні підходи застосовувались і при передачі справ між судами Одеської, Чернівецької, Хмельницької областей та міста Києва. Фактично судова система почала визнавати, що під час війни саме довідка ВПО стає ключовим процесуальним документом для визначення належної юрисдикції.

Боржники за кордоном: новий виклик для процедур банкрутства

Окрему категорію сьогодні становлять особи, які виїхали за межі України. Проблема полягає не лише у складності їхньої участі у судових засіданнях. Верховний Суд фактично констатує значно глибшу проблему — неможливість повноцінного контролю за майновим станом такого боржника.

У практиці господарських судів уже звертається увага на те, що:

• керуючий реалізацією не може провести повноцінну інвентаризацію майна без участі самого боржника;
• суд фактично змушений покладатися на інформацію про доходи, яку повідомляє сам заявник;
• існує високий ризик приховування іноземних доходів чи активів.

У справі № 924/819/24 Господарський суд Хмельницької області навіть окремо витребовував докази доходів боржника під час його проживання у Польщі. Ця категорія справ демонструє, що класичні механізми фінансового контролю, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, виявилися недостатньо адаптованими до реалій масової міграції населення.

Військовослужбовці та право на неплатоспроможність

Окремий напрям судової практики стосується військовослужбовців. Фактично суди вже почали формувати спеціальний підхід до оцінки участі мобілізованих осіб у процедурі неплатоспроможності. Причина очевидна — боржник може фізично не мати можливості брати участь у засіданнях через проходження служби.

У справі № 911/2634/22 Господарський суд Київської області відкрив провадження щодо мобілізованого військовослужбовця, який пояснив суду через відеозв’язок, що перебуває у військовій частині та не може особисто прибути до суду. Суд врахував надані пояснення, участь представника та письмову позицію боржника. Цей підхід є надзвичайно важливим, оскільки демонструє відхід від суто формального процесуального підходу.

Водночас практика не є однозначною. У постанові КГС ВС від 13.08.2025 у справі № 903/901/24 Верховний Суд підтримав залишення заяви без розгляду через систематичну неявку боржника, який не надав належних пояснень та доказів, а представник не зміг відповісти на ключові питання суду щодо доходів і зобов’язань заявника. Суд прямо вказав, що у певних категоріях справ особиста участь боржника є критично важливою для перевірки реальності неплатоспроможності. Таким чином, сама лише наявність представника не гарантує можливість проходження процедури без участі боржника.

Добросовісність боржника стає центральним критерієм

Практично вся сучасна практика Верховного Суду щодо неплатоспроможності фізичних осіб побудована навколо категорії добросовісності боржника. У постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 Верховний Суд сформулював один із ключових правових висновків усієї процедури банкрутства фізичних осіб: право на звільнення від боргів отримує лише добросовісний боржник, який не приховує активи, не створює штучної неплатоспроможності та реально прагне врегулювання заборгованості.

Саме тому суди дедалі прискіпливіше аналізують:

• декларації про майновий стан;
• доходи членів сім’ї;
• джерела походження коштів;
• реальність кредиторських вимог;
• поведінку боржника під час процедури.

Особливо важливим цей підхід стає саме у справах ВПО та військовослужбовців, де через об’єктивні воєнні обставини суд змушений балансувати між необхідністю захисту кредиторів та неможливістю застосування стандартних процедур перевірки.

Законодавство поки не встигає за реальністю війни

Сама судова практика сьогодні фактично визнає: Кодекс України з процедур банкрутства не враховує значної частини воєнних реалій. Серед ключових проблем прямо називаються:

• відсутність спеціального регулювання щодо ВПО;
• особливості участі військовослужбовців;
• проблеми з майном на окупованих територіях;
• знищене чи пошкоджене майно;
• активи за кордоном;
• майно, вилучене для військових потреб.

Фактично саме судова практика зараз змушена компенсувати прогалини законодавства, формуючи тимчасові механізми адаптації процедур неплатоспроможності до умов війни. І саме тому найближчі роки стануть періодом формування принципово нової моделі банкрутства фізичних осіб — уже з урахуванням воєнних факторів, масового переміщення населення, мобілізації та втрати майна.