Податковий спір можна програти ще до суду: помилки, які дорого коштують бізнесу

Коли підприємство отримує податкове повідомлення-рішення, керівництво зазвичай починає з оцінки суті претензій: чи правильно ДПС витлумачила Податковий кодекс, чи підтверджені висновки перевірки документами, чи є позитивна судова практика у схожих спорах. Це логічний, але неповний підхід.

Навіть переконливі аргументи проти донарахувань можуть не допомогти, якщо платник пропустив строк звернення до суду, оскаржив не той акт, не надав документи у визначений законом момент або не зафіксував порушення, допущені під час перевірки. У таких справах суд може взагалі не перейти до з’ясування того, хто має рацію по суті. Процесуальна помилка здатна закрити шлях до захисту раніше, ніж буде досліджена правомірність податкових донарахувань.

Місячний строк, якого бізнес не очікує

Однією з найбільш небезпечних помилок залишається неправильне визначення строку звернення до адміністративного суду. Особливу увагу потрібно звернути на ситуацію, коли податкове повідомлення-рішення спочатку оскаржувалося до ДПС України. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 підтвердила: після завершення процедури адміністративного оскарження для подання позову щодо податкового повідомлення-рішення застосовується спеціальний місячний строк, установлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.

Цей висновок має принципове практичне значення. Бізнес може витратити декілька тижнів на внутрішні погодження, зміну радників, проведення додаткового аудиту або підготовку доказів — і виявити, що час для звернення до суду вже минув. Сам факт наявності сильної позиції щодо незаконності донарахувань не поновлює строк автоматично. Платнику доведеться доводити, що причини пропуску були об’єктивними та справді перешкоджали своєчасному поданню позову. Звичайні організаційні труднощі, помилка працівника або тривале погодження рішення всередині компанії навряд чи варто розглядати як надійну підставу для поновлення строку.

Тому після отримання рішення ДПС за результатами розгляду скарги відлік часу має починатися не після завершення внутрішніх обговорень, а в день, з яким закон пов’язує завершення адміністративного оскарження.

Оскаржувати потрібно акт, який реально порушує право

Не кожне незаконне, на думку платника, рішення податкового органу доцільно окремо скасовувати в суді. Показовою залишається постанова Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17. Суд сформулював підхід, відповідно до якого після допуску посадових осіб ДПС до перевірки та її проведення окреме скасування наказу про призначення такої перевірки не є належним способом відновлення порушеного права. Наказ уже реалізований, тому повернути сторони у становище, що існувало до перевірки, його скасування не може. Це не означає, що порушення під час призначення перевірки втрачають значення. Платник може посилатися на них, оскаржуючи податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки. Але тоді суд оцінюватиме не абстрактну незаконність наказу, а те, чи вплинули відповідні порушення на правомірність наслідків перевірки.

При цьому Верховний Суд наголошує: підставою для скасування податкових рішень є не будь-який формальний дефект процедури, а передусім порушення, яке вплинуло або могло об’єктивно вплинути на правильність висновків контролюючого органу. Отже, перед поданням позову потрібно відповісти не лише на запитання «що саме зробила податкова незаконно», а й на інше: «яка позовна вимога реально відновить право підприємства».

Документи не варто берегти до суду

Поширена тактика платників — надати податковій лише частину документів, а повний пакет доказів розкрити вже під час судового процесу. Така поведінка може мати протилежний ефект. Пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу встановлює жорсткий наслідок: якщо до закінчення перевірки або у передбачений Кодексом строк платник не надає документи, що підтверджують показники податкової звітності, вважається, що на момент її складення таких документів у нього не було. Верховний Суд послідовно враховує це правило під час оцінювання доказів. Водночас практика не зводить можливість подання документів виключно до останнього дня перевірки. У постанові від 14 червня 2021 року у справі №140/893/19 Верховний Суд звернув увагу, що документи можуть мати значення і на стадії заперечень до акта перевірки та адміністративного оскарження. Однак суди повинні встановити, чи справді платник передавав їх контролюючому органу та чи відмовилася ДПС належно їх оцінити.

Практичний висновок полягає не в тому, що документи, подані до суду, ніколи не будуть прийняті. Проблема в іншому: платник має пояснити, чому доказ, який нібито існував раніше та підтверджував показники обліку, не був наданий тоді, коли ДПС перевіряла ці показники. Найбезпечніша стратегія — не чекати позову. Потрібно формувати повний комплект доказів під час перевірки, фіксувати їх передання, подавати змістовні заперечення до акта та повторно долучати необхідні матеріали до адміністративної скарги.

Порушення перевірки потрібно не лише помітити, а й довести

Підприємці часто вважають, що неточність у наказі на перевірку автоматично робить незаконними всі її результати. Судова практика значно складніша.

Наприклад, у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд наголосив, що суд може перевіряти фактичне існування інформації, яка стала законодавчою передумовою для призначення перевірки. Тобто аналіз не завжди обмежується формулюваннями наказу — досліджується реальна підстава рішення контролюючого органу.

Водночас у справі №280/1431/23 Верховний Суд визначив мінімальний обсяг інформації, який має містити наказ про фактичну перевірку залежно від того, якою саме підставою керувалася ДПС. Якщо перевірку призначено через отримання інформації про можливе порушення, наказ повинен принаймні вказувати на її наявність або містити реквізити відповідного документа. Отже, посилання на дефект наказу саме по собі недостатнє. Необхідно показати, якої законодавчої передумови не існувало, як порушення обмежило можливість платника захищатися та чому отримані за результатами перевірки висновки не можуть вважатися правомірними.

Податковий спір починається раніше, ніж здається

Звернення до суду — не початок податкового спору, а лише одна з його стадій. Реальна правова позиція формується значно раніше: після отримання запиту ДПС, вручення наказу, допуску інспекторів, передання документів та підготовки заперечень до акта перевірки.

Саме на цих етапах підприємство або створює фундамент майбутнього захисту, або залишає податковому органу процесуальні переваги, які потім складно нейтралізувати.

Тому оцінювати необхідно не тільки правомірність донарахувань. Не менш важливо перевірити строки, належний спосіб захисту, повноту доказової бази та документальну фіксацію всіх дій під час перевірки.

У податковому спорі правильне тлумачення закону залишається необхідним. Але без процесуальної дисципліни суд може так і не дійти до його обговорення.