Спрощене банкрутство для малого бізнесу: що змінює законопроєкт №15024

На сайті Верховної Ради зареєстровано законопроєкт №15024 від 10.02.2026 «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства…», ініційований народними депутатами Олексієм Мовчаном, Богданом Кицаком, Ігорем Марчуком та Ганною Лічман. Документ пропонує системну реформу процедур неплатоспроможності для мікро- та малого бізнесу, а також принципово нове співвідношення банкрутства і приватизації державних підприємств.

1. Спрощене провадження: окрема «книга» для малого бізнесу

У пояснювальній записці прямо зазначено, що нинішні процедури є занадто дорогими та тривалими, а їх ефективність — критично низькою: за даними Світового банку, рівень повернення боргів у процедурах банкрутства в Україні становить близько 9 центів з долара. Саме це і стало ключовим обґрунтуванням запровадження окремої спрощеної моделі.

Проєкт вводить нову Книгу до Кодексу — «Особливості спрощеного провадження…», яка встановлює автономний режим для мікро- та малого підприємництва.

Критерії доступу чітко зафіксовані. Для мікропідприємництва — до 10 працівників та дохід до 2 млн євро; для малого — до 50 працівників та дохід до 10 млн євро. Додатково встановлюється граничний розмір заборгованості:

• для юридичних осіб — не більше 2000 мінімальних зарплат;
• для ФОП — не більше 1000 мінімальних зарплат.

Ключова процесуальна інновація — граничний строк спрощеного провадження не може перевищувати 180 днів. Для української практики це фактично революція, адже звичайні справи тривають роками.

Водночас модель побудована на презумпції добросовісності, але з жорсткими фільтрами. Законопроєкт прямо визначає ознаки недобросовісності боржника — від подання недостовірної інформації до фраудаторних правочинів та доведення до банкрутства. Це важливий баланс між швидкістю та захистом кредиторів.

2. Презумпція згоди кредиторів і обмеження касації

У спрощеному провадженні застосовується механізм, який суттєво скорочує можливості затягування процесу: якщо кредитори не подали заперечень у встановлені строки, їхня позиція вважається погодженою.

Крім того, у касаційному порядку не підлягають оскарженню більшість постанов апеляційного суду, окрім ключових — про визнання банкрутом чи закриття провадження. Це суттєво зменшує ризики «процесуального шантажу».

Окремо врегульовано винагороду арбітражного керуючого: 8 мінімальних зарплат для юросіб і 4 — для ФОП. Таким чином, фінансове навантаження для малого бізнесу стає прогнозованим і обмеженим.

3. Приватизація вище банкрутства

Друга концептуальна частина законопроєкту — визначення пріоритету процедур приватизації над банкрутством щодо державних підприємств. У пояснювальній записці прямо вказується на проблему конфлікту між цими інститутами.

Проєкт встановлює пріоритет процедур приватизації з визначенням граничного строку їх проведення та запобіжників від паралельного застосування процедур банкрутства.

Фактично йдеться про політичне рішення: якщо держава прийняла рішення про приватизацію, процедура банкрутства не повинна блокувати повернення активу в економічний обіг.

4. Європейський контекст

Автори законопроєкту прямо посилаються на зобов’язання України в межах Ukraine Facility та необхідність імплементації Директиви ЄС 2019/1023. Тобто мова йде не лише про внутрішню реформу, а й про гармонізацію з acquis ЄС.

Висновки для бізнесу та інвесторів

Законопроєкт №15024 є однією з найсуттєвіших спроб перезавантаження інституту банкрутства з моменту прийняття Кодексу у 2019 році. Його логіка — швидкість, передбачуваність, економічна доцільність та фільтрація зловживань.

Для малого бізнесу це може означати реальний механізм «другого шансу», а не формальну ліквідацію з нульовим рівнем задоволення вимог кредиторів. Для державних підприємств — спробу розв’язати хронічний конфлікт між неплатоспроможністю та приватизаційною політикою.

Однак ключове питання залишиться в площині правозастосування: чи зможе спрощена процедура стати інструментом оздоровлення, а не черговим механізмом списання боргів без економічної реструктуризації.

Для юридичної практики це означає необхідність уже сьогодні моделювати стратегії роботи з новим форматом — як для боржників, так і для кредиторів.