Майно на окупованій території: як Верховний Суд визначив межі захисту боржника

Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справі № 910/18228/23 уточнила порядок застосування спеціальних обмежень на відкриття проваджень про банкрутство під час воєнного стану. Суд підтвердив, що перед дослідженням обґрунтованості грошових вимог кредитора необхідно з'ясувати, чи не існує законодавчої заборони на відкриття відповідної справи.

Такий підхід має особливе значення для підприємств, виробничі комплекси яких опинилися на окупованих територіях або в районах бойових дій. Водночас він не означає автоматичного звільнення боржника від відповідальності за невиконані зобов'язання.

Спеціальна заборона на банкрутство: що передбачає закон

Загальні правила відкриття провадження у справі про банкрутство визначені статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ). Господарський суд перевіряє наявність і обґрунтованість грошових вимог кредитора, факт їх непогашення та відсутність спору про право, який підлягає вирішенню в позовному провадженні.

Однак пункт 1-6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ встановлює спеціальні обмеження, які діють під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення чи скасування.

Зокрема, господарський суд відмовляє у відкритті провадження за заявою кредитора, якщо боржник до проведення підготовчого засідання доведе, що вимоги кредиторів не задоволені внаслідок збройної агресії проти України, у тому числі через перебування єдиного майнового комплексу на території бойових дій або тимчасово окупованій території.

Іншою передбаченою цією нормою підставою є наявність у боржника відповідного статусу учасника державних оборонних контрактів та чинного контракту з державним замовником у сфері оборони.

Верховний Суд наголосив, що такі обмеження мають пріоритет перед дослідженням розміру кредиторських вимог і наявності спору про право. Проте їх застосування залежить від доведення конкретних обставин, а не лише від посилання на воєнний стан.

Отже, спеціальна заборона має умовний і тимчасовий характер. Вона не припиняє грошового зобов'язання, а обмежує можливість застосування певного способу захисту прав кредитора — ініціювання процедури банкрутства.

Окупація виробничих потужностей і причинний зв'язок із боргом

Предметом розгляду у справі № 910/18228/23 стала заява ТОВ «Олтрейд 2016» про відкриття провадження щодо банкрутства ТОВ «Енергомаш-Інвест».

Кредитор обґрунтовував свої вимоги заборгованістю за договором поставки металобрухту від 29 червня 2021 року, право вимоги за яким він набув від первісного кредитора. Заявлена сума становила понад 30 млн грн, хоча під час судового розгляду було встановлено суперечності щодо її фактичного розміру.

Виконання договору передбачало передання товару на умовах самовивозу з території Токмацького ковальсько-штампувального заводу в Запорізькій області. Відповідний майновий комплекс використовувався боржником на підставі договору оренди.

Після окупації Токмака 26 лютого 2022 року доступ до виробничого комплексу був втрачений. У матеріалах справи також був сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини щодо виконання зобов'язань за договором поставки.

Водночас договір було укладено ще до повномасштабного вторгнення, а погоджений строк поставки припадав на 2021 рік. Суди досліджували й поведінку покупця, зокрема відсутність доказів вчинення ним дій для отримання всього товару на умовах самовивозу у встановлений договором строк.

Це важлива деталь: судова оцінка не обмежувалася констатацією окупації підприємства. Досліджувалися умови договору, момент виникнення зобов'язань, фактичне виконання та обставини, які вплинули на можливість задоволення вимог кредитора.

За результатами такого дослідження суди встановили безпосередній зв'язок виконання спірного зобов'язання з майновим комплексом у Токмаку та вплив окупації на його виконання.

Особливо показовим став висновок щодо іншого майна боржника. ТОВ «Енергомаш-Інвест» мало нерухомі активи й за межами окупованої території. Проте Верховний Суд погодився, що сама їх наявність не є вирішальною, оскільки виконання конкретного договору було пов'язане саме з діяльністю комплексу в Токмаку. Таким чином, для застосування спеціальної заборони має значення не формальна наявність у боржника майна в інших регіонах, а його функціональний зв'язок із господарською діяльністю та зобов'язанням, яке стало підставою для звернення кредитора.

Що повинні довести сторони

У постанові Суд визначив коло обставин, які господарський суд має встановити, вирішуючи питання про застосування пункту 1-6 КУзПБ. Насамперед необхідно дослідити момент виникнення господарських правовідносин, причини формування заборгованості та реальний майновий стан підприємства. Важливими є бухгалтерська й податкова звітність, документи щодо активів, їхнього місцезнаходження та фактичного використання у господарській діяльності. Окремої оцінки потребує наявність майна на підконтрольній Україні території. Суд має з'ясувати, чи становить воно самостійний виробничий комплекс, чи є лише окремими активами, які не забезпечують виконання спірного зобов'язання.

Принциповою умовою залишається встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між наслідками збройної агресії та неможливістю задоволення вимог кредитора. Тому для боржника недостатньо надати лише довідку про місцезнаходження підприємства на окупованій території. Необхідно підтвердити, як саме відповідні обставини вплинули на виконання конкретного зобов'язання. Для кредитора, своєю чергою, важливо аналізувати не лише наявність боргу, а й характер діяльності боржника, умови договору, місцезнаходження активів і можливість виконання зобов'язання незалежно від майна, доступ до якого втрачено. До того ж статус території не є незмінним. Суд повинен враховувати відповідний офіційний перелік територій бойових дій і тимчасової окупації, а також обставини на момент розгляду питання про відкриття провадження.

Практичні наслідки для кредиторів і боржників

Значення цієї постанови полягає насамперед у розмежуванні двох питань: чи існує заборгованість і чи допускає закон застосування до боржника процедури банкрутства. Навіть належно підтверджена грошова вимога не усуває спеціальних обмежень, установлених на період війни. Водночас наявність таких обмежень не означає, що кредитор втрачає право вимагати виконання зобов'язання іншими способами.

Для кредиторів це аргумент на користь попередньої правової та економічної оцінки перспектив стягнення. Ініціювання банкрутства без дослідження впливу війни на діяльність боржника може призвести до відмови у відкритті провадження та додаткових процесуальних витрат.

Боржникам також не варто сприймати пункт 1-6 КУзПБ як універсальний захист від кредиторських вимог. Доведення причинного зв'язку потребує належної документації, а необґрунтоване посилання на окупацію чи бойові дії саме по собі не створює підстав для застосування заборони.