Арешт корпоративних прав: як не втратити контроль над бізнесом

Арешт корпоративних прав може обмежити не лише можливість продажу частки в компанії, а й ухвалення управлінських рішень. Проте законність таких обмежень залежить від їхньої мети, обсягу та зв'язку з обставинами конкретної справи.

Арешт частки не завжди означає втрату корпоративних прав

Стаття 170 КПК України допускає арешт корпоративних прав у межах кримінального провадження. Водночас обсяг такого арешту визначається судовою ухвалою: обмеження права відчужувати частку не обов'язково передбачає заборону брати участь в управлінні підприємством. Це розмежування підтверджене постановою Верховного Суду від 1 квітня 2025 року у справі № 917/604/24. У цьому спорі підприємство відмовляло учаснику в наданні документів про свою діяльність, посилаючись на арешт корпоративних прав у кримінальному провадженні. Верховний Суд зазначив, що відповідна ухвала не встановлювала заборони саме для цього учасника реалізовувати право на отримання інформації та проведення аудиту. Отже, компанія не могла використовувати арешт як підставу для відмови в реалізації прав, які суд безпосередньо не обмежував.

Важливе уточнення міститься й у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 травня 2025 року у справі № 903/421/24. Верховний Суд роз'яснив, що арешт акцій може поширюватися на управлінські права, якщо відповідні обмеження чітко зазначені в ухвалі. Таким чином, визначальним є не сам факт арешту, а конкретний зміст установлених судом заборон. Господарський суд, розглядаючи корпоративний спір, не може самостійно змінювати ухвалу слідчого судді, але повинен правильно визначити її правові наслідки.

Коли заборона реєстраційних дій стає надмірною

Окремий ризик для бізнесу становлять ухвали, які забороняють будь-які реєстраційні дії щодо компанії. Таке обмеження може виходити далеко за межі необхідності зберегти спірну частку. Показовою є постанова ВС від 15 січня 2026 року у справі № 916/3668/25. У межах корпоративного спору суди нижчих інстанцій застосували широку заборону реєстраційних дій. Суд дійшов висновку, що вона виходить за межі предмета спору та не відповідає вимогам співмірності й збалансованості інтересів сторін.

Водночас суд визнав допустимою заборону конкретних реєстраційних дій, спрямованих на виключення позивача з товариства, оскільки саме вони були пов'язані з предметом спору.

Ця позиція має практичне значення: забезпечення позову повинно захищати спірне право, а не створювати загальну заборону на корпоративну діяльність. Проте арешт значної частини статутного капіталу не завжди є неспівмірним. У постанові від 20 вересня 2023 року у справі № 911/1430/23 Верховний Суд визнав допустимим арешт 100% часток товариства, оскільки позовні вимоги безпосередньо стосувалися прав на ці частки.

Чи можна арештувати активи компанії через її бенефіціара

Для складних корпоративних структур особливе значення має питання належності майна. У постанові від 10 січня 2024 року у справі № 910/268/23 Верховний Суд допустив можливість арешту корпоративних прав, які формально не належать відповідачу, але перебувають під його кінцевим бенефіціарним контролем. Водночас суд наголосив на винятковому характері такого підходу, зокрема за наявності зловживання корпоративною структурою. Цю позицію не можна автоматично переносити на кримінальні провадження, де діють інші процесуальні підстави арешту.

Зокрема, в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, оприлюдненій у ЄДРСР за № 120867155, суд скасував арешт 100% частки товариства, встановивши відсутність належних підстав для арешту цього активу з метою забезпечення конфіскації майна конкретного підозрюваного. Це підтверджує необхідність розмежовувати майно підозрюваного, активи юридичних осіб та корпоративні права, що належать іншим особам. Самого факту контролю над компанією недостатньо для застосування будь-якого виду арешту без перевірки відповідних процесуальних умов.

Як вибудувати захист корпоративних прав

Захист варто починати з аналізу резолютивної частини ухвали, встановлення мети арешту та перевірки зв'язку між накладеними обмеженнями і предметом провадження. У кримінальному процесі основними механізмами залишаються апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та звернення з клопотанням про повне або часткове скасування арешту відповідно до статті 174 КПК України.

Важливо не обмежуватися загальними посиланнями на порушення прав власника. Суду необхідно надати докази того, які конкретні корпоративні дії заблоковані, чому ці заборони не потрібні для досягнення законної мети арешту та які менш обтяжливі заходи могли б забезпечити відповідний результат.

Якщо повне скасування арешту неможливе, предметом правового захисту може стати усунення окремих надмірних обмежень, наприклад заборон на реєстраційні дії, не пов'язані з відчуженням арештованої частки.

Судова практика свідчить, що універсального рішення для таких спорів немає. В одних випадках суди визнають широкі обмеження виправданими, в інших — звужують їх або скасовують через відсутність належних правових підстав.

Ключовим завданням адвоката є доведення того, де закінчується необхідне забезпечення провадження і починається невиправдане втручання у права власника та діяльність компанії.