Заборгованість за аліментами: що враховують суди у справах військовослужбовців

У судовій практиці збільшується кількість спорів про повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами, причому значну частину позивачів у таких справах становлять військовослужбовці. Серед причин накопичення боргу вони називають мобілізацію, поранення та тривале лікування, погіршення матеріального становища, появу нової сім'ї та дітей, необхідність утримувати непрацездатних батьків, а в окремих випадках — неналежні дії державних виконавців. Однак жодна з цих обставин сама по собі не означає, що суд спише накопичений борг. Вирішальним стає інше питання: чи існує причинний зв'язок між конкретною життєвою обставиною та виникненням заборгованості саме за той період, за який платник просить його звільнити від сплати.

Коли закон дозволяє списати борг за аліментами

Загальне правило закріплене статтею 180 Сімейного кодексу України: батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Водночас частина друга статті 197 СК України дозволяє суду за позовом платника повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості, якщо вона виникла у зв'язку з тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Важливо, що йдеться саме про право суду, а не про його обов'язок. Закон також не встановлює вичерпного переліку істотних обставин, тому кожну ситуацію суд оцінює індивідуально.

Для військовослужбовця такими обставинами потенційно можуть бути поранення, тривале лікування, суттєва зміна матеріального становища після мобілізації, необхідність утримання інших дітей або непрацездатних членів сім'ї. Проте недостатньо лише підтвердити, що людина була поранена або проходила лікування. Необхідно показати, як це вплинуло на її можливість сплачувати аліменти.

Верховний Суд: важливий період виникнення заборгованості

Суттєвий орієнтир міститься у практиці Верховного Суду. Під час вирішення спору суд має враховувати, коли саме виникла заборгованість, і співвідносити цей період з обставинами, на які посилається платник. Цей підхід простежується, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі № 761/26311/23, а раніше аналогічні за змістом висновки формулювалися у справах № 219/6287/17 та № 691/1497/18. Наприклад, якщо значна частина боргу накопичилася ще до мобілізації або до виникнення тяжкого захворювання, посилання лише на подальше погіршення здоров'я не пояснює причин несплати аліментів за попередній період.

І навпаки, якщо заборгованість почала накопичуватися саме під час тривалого лікування після поранення, одночасно змінився розмір доходів, а платник продовжував частково утримувати дитину, сукупність цих обставин може мати істотне значення для вирішення спору. Саме тому в окремих випадках обґрунтованішою може бути вимога не про повне списання всієї накопиченої суми, а про часткове звільнення від заборгованості за конкретний період.

Що потрібно довести військовослужбовцю

Найважливіше у таких справах — побудувати хронологію виникнення боргу. Помісячний розрахунок заборгованості необхідно зіставити з датами мобілізації, поранення, госпіталізації та лікування, зміною розміру грошового забезпечення, народженням іншої дитини, виникненням необхідності утримувати непрацездатних батьків та фактично здійсненими платежами. Наприклад, сам факт народження дитини у новій сім'ї не припиняє обов'язку утримувати дітей від попередніх відносин. Так само мобілізація не створює автоматичної підстави для списання аліментного боргу. Натомість значення може мати сукупність доказів: медичні документи, відомості про доходи та грошове забезпечення, банківські виписки, документи про лікування, підтвердження утримання інших членів сім'ї та докази фактичних платежів на користь дітей.

Якщо проблема виникла через дії виконавця

Окремо необхідно відрізняти звільнення від заборгованості від спору щодо правильності її розрахунку.

Якщо державний виконавець неправильно визначив суму боргу, не врахував здійснені платежі або припустився інших помилок під час розрахунку, спочатку потрібно встановити реальний розмір заборгованості. У такій ситуації правильним способом захисту може бути оскарження розрахунку чи відповідних рішень виконавця, а не позов про звільнення від боргу. Якщо ж заборгованість розрахована правильно, але виникла через тяжку хворобу чи інші істотні обставини, тоді вже постає питання про застосування частини другої статті 197 СК України.

Що показує актуальна судова практика

У 2026 році такі спори вже розглядали, зокрема, Львівський апеляційний суд у справі № 463/10252/24, Київський апеляційний суд у справі № 359/861/25 та Хмельницький апеляційний суд у справі № 688/6043/25.

Універсальної формули «військовослужбовцю можна списати аліментний борг» не існує. Для суду має значення не статус позивача сам по собі, а конкретні причини несплати, період виникнення заборгованості, матеріальне та сімейне становище, стан здоров'я і поведінка платника щодо виконання батьківського обов'язку. Тому підготовку такого позову доцільно починати не з опису складної життєвої ситуації, а з аналізу помісячного розрахунку боргу та доказів причин його виникнення. Якщо між істотною обставиною та конкретною частиною заборгованості можна довести прямий зв'язок, стаття 197 СК України дозволяє ставити питання як про повне, так і про часткове звільнення від її сплати.