Блог

Бізнес 50 на 50: як вийти з конфлікту, коли партнер блокує компанію

Андрій Спектор
Дата: 20 Листопада , 9:55
41 читали
​ ​

Розподіл часток у компанії між двома партнерами порівну здається справедливою моделлю спільного бізнесу. Проте за відсутності механізмів вирішення розбіжностей така структура може фактично паралізувати управління товариством. Особливо небезпечна ситуація, коли один із партнерів одночасно обіймає посаду директора та контролює поточну діяльність компанії. Судова практика Верховного Суду 2026 року показує, за яких умов корпоративний конфлікт можна вирішувати через суд і чому домовленості про вихід із бізнесу необхідно укладати ще до виникнення спору.


Два партнери створюють товариство з обмеженою відповідальністю, кожен отримує по 50% статутного капіталу. Один відповідає за фінансування та розвиток бізнесу, інший безпосередньо управляє компанією як директор. Протягом кількох років така модель працює, доки між власниками не виникають розбіжності щодо подальшої діяльності підприємства. Змінити керівника не вдається, оскільки для цього необхідне рішення загальних зборів. Продати частку партнеру теж неможливо через відсутність домовленості про ціну. Залучення стороннього інвестора або зміна структури управління потребують узгоджених рішень, яких учасники більше не здатні ухвалювати.


Водночас директор продовжує контролювати операційну діяльність, документи, банківські відносини та доступ до інформації. Формально обидва партнери залишаються рівноправними власниками, але фактичні можливості впливати на компанію суттєво відрізняються. У корпоративному праві така ситуація відома як deadlock — управлінський тупик, за якого учасники не можуть ухвалити необхідні рішення через розподіл голосів або інші обмеження корпоративного управління. Українське законодавство не містить універсального механізму примусового завершення такого конфлікту. Проте нова практика Верховного Суду поступово визначає межі судового втручання.

Коли суд може втрутитися в управління товариством

Стаття 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» відносить обрання та припинення повноважень виконавчого органу до компетенції загальних зборів учасників. За звичайних обставин суд не повинен підміняти загальні збори та самостійно вирішувати, кому керувати компанією. Проте виникає питання: що робити, якщо використати передбачений законом механізм неможливо саме через поведінку одного з учасників? Показовою є постанова Верховного Суду від 8 липня 2026 року у справі № 904/2253/24.


У товаристві «Восток» два учасники володіли рівними частками.

​ ​

Один із них одночасно виконував обов'язки директора. Інший учасник неодноразово вимагав скликати загальні збори, щоб вирішити питання зміни керівника, але досягти результату не зміг. Намагаючись захистити свої права, він звернувся до суду з вимогами про припинення повноважень директора та визначення особи, яка тимчасово виконуватиме його обов'язки. Суди попередніх інстанцій відмовили в позові, посилаючись, зокрема, на виключну компетенцію загальних зборів та неналежний спосіб захисту. Верховний Суд не погодився з таким формальним підходом.


Касаційна інстанція зазначила, що тривале блокування корпоративного управління може порушувати не лише право учасника брати участь у діяльності товариства, а й фактично обмежувати його право власності на частку. Якщо передбачені законом способи зміни директора вичерпані, а інший учасник унеможливлює ухвалення відповідного рішення, вимога про судове припинення повноважень керівника може бути належним способом захисту.


Водночас Верховний Суд не звільнив директора та не призначив нового керівника. Він скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд, оскільки необхідні обставини корпоративного блокування не були належно досліджені.


Для власників бізнесу це принципово важливе розмежування. Судовий захист можливий, але недостатньо просто заявити, що партнери не можуть домовитися. Потрібно довести реальне порушення корпоративних прав, тривалість блокування та неможливість вирішити конфлікт передбаченими законом механізмами. Зокрема, значення матимуть письмові вимоги про скликання зборів, повідомлення учасникам, протоколи, листування, положення статуту та документи, які підтверджують наслідки бездіяльності керівництва.

Корпоративний договір: про що партнери повинні домовитися заздалегідь

Судове вирішення корпоративного тупика залишається складним і тривалим способом захисту. Набагато ефективніше передбачити можливі сценарії конфлікту ще під час створення спільної компанії. Стаття 7 Закону про ТОВ дозволяє учасникам укладати корпоративний договір, визначаючи порядок реалізації корпоративних прав, умови придбання чи продажу часток та інші взаємні зобов'язання. Практичне значення таких домовленостей підтверджує постанова Верховного Суду від 13 квітня 2026 року у справі № 927/133/25. Два партнери, кожному з яких належало по 50% спільного аграрного бізнесу, передбачили в корпоративному договорі обов'язок одного з них завчасно повідомляти іншого про зміну власників компанії, через яку він контролював свою частку.

​ ​

Повідомлення потрібно було направити щонайменше за 30 днів до відповідної зміни. За порушення сторони погодили компенсацію в розмірі 20 млн грн. Надалі одна зі сторін намагалася визнати цю умову недійсною, зокрема посилаючись на її невигідність та вихід за межі корпоративного договору. Верховний Суд залишив у силі рішення про відмову в позові. Судова палата визнала, що домовленість про повідомлення щодо зміни контролю безпосередньо стосується управління спільним бізнесом та відповідає принципу свободи договору. При цьому сама можливість зменшення надмірної компенсації у відповідному спорі не виключалася. Постанова не означає, що 20 млн грн було стягнуто або що будь-яка передбачена корпоративним договором санкція завжди застосовуватиметься в повному розмірі.


Для підприємців важливий ширший висновок: корпоративний договір може регулювати не лише голосування на зборах, а й порядок взаємодії партнерів у ситуаціях, що загрожують стабільності спільного бізнесу. У компаніях із розподілом часток 50 на 50 доцільно заздалегідь визначати процедуру врегулювання управлінських розбіжностей, порядок незалежної оцінки частки, умови викупу частки одним із партнерів та механізм прийняття невідкладних рішень. Особливе значення має погодження умов виходу з бізнесу. Якщо корпоративний договір встановлює зрозумілу процедуру викупу частки після тривалого конфлікту, сторони отримують можливість припинити партнерство без повного блокування діяльності компанії.


Проте такі механізми повинні відповідати законодавству й бути юридично виконуваними. Загальне формулювання про обов'язок партнерів домовитися або вирішувати всі питання одностайно не замінить конкретного порядку дій у випадку, коли згоди немає.

Як захистити компанію від корпоративного тупика

Якщо конфлікт уже виник, першим завданням має бути правова оцінка статуту та корпоративного договору. Потрібно встановити, які рішення заблоковані, хто має повноваження їх ухвалювати та чи існують передбачені документами способи подолання розбіжностей. Паралельно необхідно документувати всі спроби вирішити спір у корпоративному порядку. Це важливо не лише для переговорів, а й для можливого судового захисту, оскільки відсутність результату має підтверджуватися конкретними обставинами.


Радимо ознайомитись

Дивитися всі статті

Контакти

Ви можете звернутись онлайн з вашим запитанням.

Для цього необхідно відправити лист у довільній формі на пошту

Андрій Спектор

Андрій Спектор

Адвокат у сфері банкрутства та оподаткування

Завантажити Контакт
Номер телефону +380 97 656 71 35

Використайте ваш смартфон щоб вважати QR-code, після чого зможете додати мене до контактів.