Зміна статусу кредитора у процедурі банкрутства: судова практика

Одним із найчутливіших питань у провадженні про банкрутство залишається визначення статусу кредитора, його права вирішального голосу та можливість впливати на подальший перебіг процедури. Судова практика й останні зміни до Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) підтверджують: навіть невеликі зміни у статусі кредитора можуть мати значний вплив на розподіл голосів, затвердження плану санації та прийняття рішень комітетом кредиторів.

Комітет кредиторів: представництво і право вирішального голосу

Комітет кредиторів — центральний орган у процедурі банкрутства, який фактично визначає долю боржника. Його формування здійснюється на перших зборах кредиторів, які вважаються повноважними, якщо присутні учасники, що мають щонайменше дві третини голосів. Кредитор із часткою понад 25% голосів автоматично входить до складу комітету, що забезпечує йому вплив на стратегічні рішення у справі.

До компетенції зборів кредиторів належать питання відсторонення арбітражного керуючого, погодження умов продажу майна, продовження строків санації або ліквідації, а також звернення до суду з ініціативою щодо наступних процедур. Ліквідатор зобов’язаний щонайменше раз на місяць звітувати комітету про стан активів боржника, використання коштів і перебіг ліквідаційної процедури. Таким чином, саме комітет забезпечує баланс між повноваженнями арбітражного керуючого і контролем з боку кредиторів.

Хто має вирішальний голос

Вирішальне значення для результатів зборів мають лише конкурсні кредитори, вимоги яких визнано судом за результатами попереднього засідання. Кредитори, заінтересовані стосовно боржника, права голосу не мають. Кількість голосів кредитора дорівнює сумі його визнаних вимог, включених до реєстру. Саме цей реєстр є невід’ємною частиною будь-якого протоколу зборів. Його веде ліквідатор відповідно до статті 61 КУзПБ.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі №904/10560/17, підставою для внесення змін до реєстру є ухвала суду або фактичне задоволення вимог кредитора — через реалізацію майна, прощення боргу або сплату поза межами ліквідаційної маси. Це підтверджує, що ліквідатор не просто фіксує інформацію, а має обов’язок оперативно відображати всі зміни у структурі вимог.

Визнання кредитора заінтересованим: нові орієнтири КУзПБ

Після ухвалення Закону №3985-IX у вересні 2024 року змінилися підходи до визначення заінтересованості кредитора. Суд тепер зобов’язаний визначати статус кожного кредитора в ухвалі попереднього засідання, а не залишати це на розсуд арбітражного керуючого чи інших учасників. Якщо ухвала про визнання вимог була винесена до 1 січня 2025 року, суд може додатково ухвалити рішення щодо заінтересованості, аби забезпечити принцип юридичної визначеності.

Такий підхід підтверджено постановами Верховного Суду у справах №903/534/23 (29.07.2025) та №914/466/23 (17.09.2025), які визначили, що норми КУзПБ у новій редакції мають ретроспективну дію і застосовуються навіть до справ, відкритих до 2025 року. Це створює єдину правову позицію: суди мають право переглядати статус кредиторів у діючих справах, якщо це потрібно для відновлення порушених інтересів.

Зміни у реєстрі вимог кредиторів і принцип res judicata

Судова практика також чітко визначає, що повторне звернення з вимогою про визнання забезпеченим кредитором щодо того самого предмета застави є неприпустимим. Така позиція ґрунтується на принципі res judicata — остаточності судового рішення. Постановою у справі №921/184/16-г/10 від 16.12.2020 наголошено: повторне подання аналогічної заяви фактично означає спробу переглянути рішення попереднього засідання, що суперечить принципу юридичної визначеності.

Водночас зміна вартості забезпечення, погашення боргу поручителем або відмова від застави можуть бути підставами для коригування реєстру вимог кредиторів. У постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №916/1142/18 уточнено, що після продажу предмета застави вимоги забезпеченого кредитора до боржника припиняються в межах отриманої суми, а решта переходить до реєстру звичайних вимог.

Гнучкий реєстр — передумова ефективності процедури

Процедура банкрутства неминуче вимагає гнучкого підходу до ведення реєстру вимог. Вартість заставного майна може змінюватися, борги — погашатися частково, а вимоги — відхилятися або уточнюватися. Сучасна практика Верховного Суду демонструє, що ведення реєстру — це не лише технічна функція, а інструмент підтримання юридичної визначеності між усіма учасниками процесу.

Гнучкий реєстр — це запорука того, що кожна зміна у зобов’язаннях кредитора відображена своєчасно, а отже, рішення зборів кредиторів ґрунтуються на реальних, а не застарілих даних.