Валютні обмеження НБУ не впливають на відкриття справи про банкрутство

Запровадження воєнного стану в Україні поставило бізнес у ситуацію, коли виконання валютних зобов’язань перед нерезидентами стало не лише економічно складним, а подекуди й технічно неможливим. Постанова НБУ № 18 від 24 лютого 2022 року фактично заблокувала більшість транскордонних валютних переказів, залишивши лише вузьке коло винятків. Звідси виникає логічне запитання: якщо боржник об’єктивно не може здійснити платіж — чи може це бути аргументом проти відкриття справи про банкрутство?

Відповідь, яку дає закон і судова практика, є доволі жорсткою: не може.

Формалізм банкрутного процесу як принцип, а не недолік

Кодекс України з процедур банкрутства вибудовує процедуру відкриття провадження на чітких і, що важливо, формалізованих критеріях. Йдеться не про оцінку причин неплатоспроможності, а про фіксацію юридичних фактів. Як випливає з ч. 1 ст. 39 КУзПБ, а також підтверджується позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23), для відкриття провадження необхідні лише три умови: наявність простроченого грошового зобов’язання, відсутність спору про право та факт незадоволення вимог кредитора до підготовчого засідання.

Цей перелік є вичерпним і не підлягає розширенню судом. Тобто закон не надає суду права враховувати «поважність причин» невиконання зобов’язання на стадії відкриття провадження.

Валютні обмеження: причина, але не процесуальний бар’єр

Факт запровадження валютних обмежень дійсно може об’єктивно унеможливити виконання зобов’язань перед іноземними кредиторами. Однак у логіці банкрутного права це не має значення для вирішення питання про відкриття справи.

Суд не аналізує, чому боржник не виконав зобов’язання — він встановлює, що воно не виконане. Це принципова відмінність між економічною та юридичною оцінкою ситуації. Економічно боржник може бути платоспроможним, але обмеженим у доступі до валютних операцій. Юридично — він має прострочене грошове зобов’язання, а отже формально відповідає критеріям неплатоспроможності.

Саме тому посилання на валютні обмеження НБУ не можуть бути підставою для відмови у відкритті провадження, оскільки такі підстави прямо не передбачені КУзПБ. 

Судова практика: формалізм, підтверджений рішеннями

Підхід господарських судів до цього питання є послідовним і формалізованим, що підтверджується як позицією Верховного Суду, так і практикою судів першої інстанції.

Зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23 прямо наголошено, що при відкритті провадження у справі про банкрутство суд перевіряє виключно наявність грошового зобов’язання, строк виконання якого настав, відсутність спору про право та факт його невиконання боржником, без оцінки причин такого невиконання.

Аналогічний підхід простежується і на рівні судів першої інстанції. Наприклад, Господарський суд міста Києва в ухвалі від 01.05.2025 у справі № 910/11247/23, незважаючи на обмеження транскордонних валютних операцій та складнощі у розрахунках із іноземним кредитором, не розглядав ці обставини як перешкоду для руху процедури, а врахував їх вже на стадії ліквідації.

Таким чином, судова практика чітко розмежовує: валютні обмеження можуть впливати на спосіб і строки погашення боргу, однак не змінюють юридичної природи самого зобов’язання і не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Чи змінює ситуацію часткове послаблення обмежень

Останні зміни валютного регулювання, зокрема можливість щомісячного погашення основного боргу в межах 10% від його суми, дещо пом’якшили ситуацію для боржників. Проте ці послаблення не змінюють базового принципу: зобов’язання має виконуватися, а його невиконання — фіксується незалежно від причин.

Інакше кажучи, навіть часткове виконання не усуває факту прострочення, якщо борг не погашено у встановлений строк у повному обсязі.

Висновок: межа між «не можу» і «зобов’язаний»

Ситуація з валютними обмеженнями демонструє одну з фундаментальних особливостей банкрутного права: воно не оперує категоріями справедливості чи економічної доцільності на початковій стадії, а працює з чіткими юридичними фактами. Валютні обмеження можуть пояснювати, чому боржник не виконав свої зобов’язання. Але вони не змінюють самого факту невиконання і не створюють процесуальних перешкод для відкриття справи про банкрутство.

Саме тому для бізнесу критично важливо не лише реагувати на економічні обмеження, а й своєчасно оцінювати юридичні ризики, які виникають незалежно від причин фінансових труднощів.