Списання податкового боргу в банкрутстві фізичної особи

Частина друга статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) містить, на перший погляд, доволі привабливу для боржників норму: податковий борг, який виник протягом трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, визнається безнадійним та підлягає списанню у процедурі реструктуризації. Саме ця норма стала предметом аналізу Верховного Суду у постанові від 27 травня 2026 року у справі №908/1194/24. Суд фактично сформував комплексний підхід до питання списання податкового боргу та окреслив межі застосування цього механізму.

Списання боргу не є автоматичним

Найважливіший висновок Верховного Суду полягає в тому, що застосування частини другої статті 125 КУзПБ не може зводитися до простого співставлення календарних дат. Фактично Суд прямо вказав: якщо податковий борг формально підпадає під трирічний критерій, це ще не означає, що він автоматично має бути списаний. Такий підхід є логічним. Інакше процедура неплатоспроможності могла б перетворитися на механізм штучного уникнення податкових зобов'язань.

Коли виникає податковий борг

Верховний Суд окремо звернув увагу на один із найбільш дискусійних аспектів. Для цілей застосування статті 125 КУзПБ момент виникнення податкового боргу визначається відповідно до положень Податкового кодексу України. Податковий борг виникає не в день винесення податкового повідомлення-рішення і не в день його оскарження, а з першого дня прострочення сплати узгодженого грошового зобов'язання після закінчення строку його добровільної сплати. Саме ця дата має принципове значення для визначення того, чи підпадає заборгованість під передбачений законом трирічний період.

Що повинен встановити суд

Верховний Суд фактично сформував своєрідний чек-лист для господарських судів.

Перед тим як визнавати податковий борг безнадійним, необхідно встановити:

• чи існує податковий борг як несплачене узгоджене зобов'язання;
• коли саме він виник і чи відповідає трирічному критерію;
• який майновий стан боржника та чи має він реальну можливість погасити вимоги кредитора;
• чи належним чином проведена процедура реструктуризації та чи виконані всі дії керуючим реструктуризацією;
• чи діє боржник добросовісно та чи відсутні ознаки зловживання процедурою банкрутства.

По суті, Верховний Суд підкреслив, що процедура неплатоспроможності фізичної особи не може бути способом «обнулення» податкових боргів без повного дослідження фінансового стану боржника.

Добросовісність стає ключовим фактором

Окремої уваги заслуговує висновок Суду щодо принципу добросовісності. Касаційний господарський суд прямо вказав на підвищені ризики зловживань, особливо в тих випадках, коли контролюючий орган є єдиним або основним кредитором у справі.

Це означає, що суди повинні досліджувати не лише формальні документи, але й реальну поведінку боржника:

• чи не приховувалися активи;
• чи достовірно подані декларації;
• чи вживав боржник заходів для погашення заборгованості;
• чи справді має місце неплатоспроможність.

Без оцінки цих обставин списання податкового боргу є передчасним.

Практичне значення для боржників та арбітражних керуючих

Постанова Верховного Суду у справі №908/1194/24 істотно підвищує стандарти доказування у справах про неплатоспроможність фізичних осіб. Для боржників це означає, що сам факт існування податкового боргу, який формально виник понад три роки тому, більше не гарантує його списання. Для арбітражних керуючих рішення є нагадуванням про необхідність максимально ретельного виконання всіх процесуальних дій: перевірки декларацій, інвентаризації активів, аналізу доходів та документального підтвердження реального майнового стану боржника. Для контролюючих органів ця правова позиція відкриває додаткові можливості для захисту інтересів держави та оскарження випадків формального списання податкової заборгованості.

Фактично Верховний Суд зробив ще один важливий крок до формування збалансованої моделі особистого банкрутства, у якій процедура реструктуризації є інструментом відновлення платоспроможності добросовісного боржника, а не механізмом безумовного списання податкових зобов'язань.