Превентивна реструктуризація. Шанс для бізнесу, який потрапив у «фінансову бурю»

Починаючи з 2019 року, українське законодавство про банкрутство зазнало суттєвих змін. Одним із ключових чинників останніх новацій стало наближення до стандартів Європейського Союзу. У вересні 2024 року Верховна Рада ухвалила Закон №3985-IX, розроблений для імплементації Директиви ЄС 2019/1023 про рамки превентивної реструктуризації. 

Цей крок був частиною зобов’язань України в межах програми Ukraine Facility – умови надання макрофінансової допомоги ЄС. У Меморандумі про взаєморозуміння від 16 січня 2023 року прямо зазначалося, що вдосконалення процедур банкрутства відповідно до принципів Директиви 2019/1023 сприятиме створенню більш надійної системи та узгодженню законодавства з acquis ЄС. Запровадження механізму превентивної реструктуризації було однією з вимог цього плану, необхідною для подальшої фінансової підтримки України.

Новий інститут: суть і особливості

Превентивна реструктуризація – це відносно нова процедура, що вперше введена до Кодексу України з процедур банкрутства згаданим Законом №3985-IX. Цим законом Кодекс доповнено окремою Книгою 3 “Превентивна реструктуризація”. Механізм набув чинності 1 січня 2025 року і покликаний надати платоспроможним (але у фінансовій скруті) боржникам інструменти для оздоровлення, не доводячи справу до формального банкрутства.

Основна ідея процедури – дати компанії “другий шанс” на ранньому етапі. Превентивна реструктуризація дозволяє боржнику вжити заходів для відновлення фінансової стійкості до того, як він стане неплатоспроможним. Фактично, це система організаційних, управлінських, фінансових, правових та інших заходів, спрямованих на недопущення неплатоспроможності, яка реалізується згідно з планом превентивної реструктуризації.

Ключовими особливостями нового інституту є:

• Добровільність та ініціатива боржника. Процедуру може розпочати виключно сам боржник – юридична особа або ФОП (за винятком тих категорій, для яких банкрутство не допускається, а також фінансових установ на кшталт банків, кредитних спілок, страховиків). Кредитори не мають права ініціювати превентивну реструктуризацію без згоди боржника. Такий підхід вигідно відрізняється від класичних справ про банкрутство, де провадження може відкрити і кредитор. Добровільне рішення дозволяє власникам бізнесу зберігати більше контролю над ситуацією та самостійно будувати стратегію виходу з кризи. Рішення про початок реструктуризації у випадку юрособи ухвалюється вищим органом управління або власником майна боржника.

• Раннє застосування – при загрозі неплатоспроможності. На відміну від класичного банкрутства, яке стартує вже після фактичної неспроможності платити, превентивна реструктуризація може бути розпочата за наявності ознак неплатоспроможності чи її загрози. Нове поняття “загроза неплатоспроможності” визначає стан, коли існують обставини, що свідчать про неможливість виконати грошові зобов’язання упродовж наступних 12 місяців в установлені терміни. Тобто закон стимулює реагувати до того, як криза стане критичною, у дусі директиви ЄС, яка наголошує: що раніше боржник виявить фінансові труднощі та почне діяти, то більша ймовірність уникнути неплатоспроможності. Для цього передбачено й елементи системи раннього попередження: аудитори або бухгалтери, виявивши ознаки загрозливого фінстану під час складання звітності, зобов’язані повідомити боржника протягом 10 днів. А керівник підприємства, отримавши таке повідомлення або сам зафіксувавши ознаки кризи, повинен не пізніше 30 днів проінформувати власників (засновників) про ситуацію. Ці норми покладають на менеджмент обов’язок уважно стежити за фінансовим станом і вчасно реагувати, щоб скористатися шансом на реструктуризацію.

• Гнучкість переговорного процесу. Превентивна реструктуризація – процедура консенсуальна (наскільки можливо). Закон передбачає активну участь кредиторів у обговоренні плану та умов реструктуризації боргів. Боржник і кредитори можуть спільно напрацювати варіанти виходу з кризи: перегляд графіку погашення, зниження процентів, часткове прощення боргу, реорганізація бізнесу тощо.

• Захист від тиску кредиторів (мораторій). Після подання заяви про відкриття процедури суд може надати боржнику тимчасовий захист: зупинити виконавчі провадження, заборонити кредиторам стягувати заборгованість чи накладати арешти на майно на період реструктуризації. Такий мораторій (за аналогією з “cooling-off period” у європейській практиці) знімає тиск з боржника і дає необхідний простір для конструктивних переговорів з усіма кредиторами одразу. За даними європейських експертів, ефективність цього інструменту підтверджена практикою: наприклад, у Нідерландах суди у понад 80% випадків швидко надають охоронний період на час підготовки плану. В Україні теж очікується, що суди оперативно застосовуватимуть захист, якщо це обґрунтовано інтересами кредиторів в цілому.

• Затвердження плану та cram-down. Результатом переговорів є план превентивної реструктуризації – документ, що деталізує всі заходи, нові умови зобов’язань, графіки платежів, залучення інвестицій тощо. План підлягає схваленню кредиторами та затвердженню господарським судом. Закон встановлює гнучкі правила голосування за класами кредиторів, подібно до норм Директиви 2019/1023. Якщо окремі кредитори або навіть цілі класи заперечують проти плану, але більшість інших – за, суд все одно може його затвердити шляхом так званого cross-class cram-down. Тобто за певних умов план стане обов’язковим для всіх залучених кредиторів, навіть тих, хто голосував проти. Вимоги до такого примусового затвердження – дотримання критеріїв справедливості та економічної доцільності: жоден кредитор не повинен бути поставлений у гірше становище, ніж при ліквідації, а бізнес повинен мати перспективу життєздатності.

• Можливість додаткового фінансування. В ході реструктуризації боржник може отримати нове фінансування для підтримки діяльності (так звані bridge financing чи DIP-кредити). Закон прямо допускає залучення додаткових коштів, необхідних для виконання плану, і захищає такі фінансування: наприклад, суд може зняти арешти чи обмеження з майна, якщо вони перешкоджають виконанню плану або отриманню інвестицій. Це важливо, адже без капіталу навіть життєздатний бізнес не зможе пережити перехідний період.