Криптоактиви в Україні у 2026 році: правовий статус, податкові наслідки

В українській правовій системі стартовою точкою завжди є питання: чи можна розглядати криптоактив як гроші, валюту або платіжний засіб. Конституційний рівень закріплює гривню як грошову одиницю України, а цивільно-правові приписи та регуляторні підходи зводять практичний висновок до простого правила: на території України законним платіжним засобом є гривня, а використання інших “замінників” грошей у розрахунках неминуче впирається в правову невизначеність та ризики перекваліфікацій.

Цю рамку підсилює публічна позиція фінансових регуляторів: криптовалюти не визнаються в Україні законним засобом платежу та не є валютою у розумінні чинного регуляторного підходу. Звідси випливає юридично коректна конструкція для “чистих” моделей: криптоактив розглядається насамперед як майновий актив (об’єкт цивільного обороту), тоді як ціна, грошове зобов’язання та виконання в Україні фіксуються у гривні; спроби будувати розрахунок “у крипті” як заміну платежу створюють не лише договірні, а й податкові та комплаєнс-наслідки.

Окремий пласт становить спеціальне регулювання ринку віртуальних активів і його податковий “супровід”. Практично значуще тут не саме існування рамкових підходів, а те, що спеціальний податковий режим для віртуальних активів станом на 13 лютого 2026 року не запрацював у вигляді чинної комплексної моделі; у полі зору залишається законопроєкт №10225-д, який перебуває у парламентських процедурах, а тому для платників податків ключовими залишаються загальні норми та адміністративна практика.

Податкові наслідки для фізичних осіб: “доходом” стає сума отриманих коштів

Поточна податкова реальність для фізичних осіб у криптоопераціях в Україні визначається не стільки доктриною “прибуток мінус витрати”, скільки тим, як ДПС описує кваліфікацію доходу за відсутності спеціальних правил.

У роз’ясненнях податкових органів прямо підкреслюється відсутність визначеного правового статусу криптовалюти в Україні та відсутність нормативної бази для її спеціальної класифікації й регулювання операцій; унаслідок цього дохід від продажу криптовалюти включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний або як “інший” дохід залежно від джерела виплати. Критично важлива практична деталь у цій логіці — база оподаткування: ДПС описує підхід так, що оподатковується сума коштів, отримана від операцій, а не фінансовий результат у розумінні “прибутку” (що є наслідком саме нормативної прогалини, а не “свідомого вибору” платника).

Для доходів, отриманих у 2025 році (деклараційна кампанія 2026 року), загальна ставка ПДФО становить 18%, а військового збору — 5%; граничний строк подання декларації — до 1 травня 2026 року, а строк сплати визначених зобов’язань — до 1 серпня 2026 року. У цій конструкції ключовим стає доказовий контур: платник має бути готовим пояснити джерело походження активу та логіку перетворення криптоактиву в грошові кошти, особливо у випадках надходжень на банківський рахунок, які можуть викликати запитання фінансового моніторингу.

Тут виникає типова “юридична пастка”: економічно операція може бути збитковою, але якщо податковий підхід фактично орієнтується на суму отриманих коштів, платник ризикує опинитися в ситуації, коли податкове зобов’язання розраховується від валового надходження. Саме тому для практики важливо не “вгадувати правильну графу”, а вибудовувати повний пакет підтверджень: історію поповнень/купівлі, підтвердження виведення, документи/виписки бірж, банківські документи, а за можливості — зрозумілу “трасу” руху коштів.

Бізнес, облік і комплаєнс: як “актив” перетворюється на доказ у спорі з банком або контролюючим органом

Для юридичних осіб правовий ризик часто починається не з оподаткування як такого, а з бухгалтерської та доказової кваліфікації криптоактиву. У міжнародній практиці обліку (підхід, який часто використовують як орієнтир) криптовалюта за загальною логікою не є грошовими коштами, а її відображення залежить від мети утримання: якщо актив утримується для продажу в межах звичайної діяльності, модель наближається до запасів; в інших випадках — до нематеріальних активів. На національному рівні бухгалтерські стандарти оперують схожою логікою “економічної суті” через інструменти облікової політики, критерії визнання та оцінки, а також через механізми уцінки/відновлення вартості там, де це допустимо.

Чому це важливо юридично. По-перше, саме облікова модель формує “мову доказів” для податкового контролю й судового спору: що саме було активом, як він оцінювався, чому виник дохід/витрати, чим підтверджені первинні дані, яка логіка внутрішніх регістрів. По-друге, у взаємодії з банками вирішальним стає комплаєнс-профіль транзакції: зрозумілість походження коштів, зв’язок із господарською діяльністю, наявність підтверджень контрагента/майданчика, узгодженість платіжного ланцюжка з внутрішніми політиками фінмоніторингу.

У результаті станом на лютий 2026 року практична “карта” для юриста виглядає так: криптоактив у більшості кейсів доцільно будувати як об’єкт цивільного обороту з гривневим грошовим виконанням; податкові наслідки для фізосіб у поточній адміністративній логіці ДПС тяжіють до оподаткування отриманих коштів, що підвищує значення доказів витрат і походження активу; для бізнесу вирішальним стає правильна облікова кваліфікація та комплаєнс-готовність документально пояснити економічний зміст операцій.