ПДВ для ФОП з 2027 року: податкова реформа чи ризик для малого бізнесу?

Українські фізичні особи-підприємці роками працювали в умовах податкового компромісу. Спрощена система дозволяла мільйонам людей вести бізнес без складної ПДВ-звітності, з прогнозованим навантаженням і мінімальною адміністративною бюрократією. Саме ця модель стала фундаментом розвитку малого підприємництва в Україні.

Однак уже зараз стає очевидним: цей баланс може змінитися.

Станом на кінець 2025 року Міністерство фінансів опрацювало законопроєкт, який передбачає з 1 січня 2027 року обов’язкову реєстрацію платниками ПДВ для ФОП на спрощеній системі, якщо їхній річний оборот перевищує 1 млн грн. Підкреслю: йдеться саме про законопроєкт, що перебуває на стадії обговорення і ще може бути суттєво доопрацьований. Втім сам факт його появи означає, що напрям податкової політики визначено — розширення бази ПДВ є стратегічним рішенням.

Ця ініціатива не виникла у вакуумі. Вона вписується у загальний курс на гармонізацію податкової системи з європейськими стандартами та виконання зобов’язань перед міжнародними фінансовими партнерами. У країнах Європейського Союзу ПДВ є базовим податком, що справляється з максимально широкої економічної бази, а винятки існують, але чітко регулюються й обмежуються. Україна ж довгий час мала модель, за якої значна частина економічної активності здійснювалася через ФОП без ПДВ, що створювало перекоси у конкурентному середовищі та можливості для оптимізації великими гравцями.

Водночас ключовою точкою напруги став запропонований поріг — 1 млн грн на рік. На початку 2026 року це приблизно 23–24 тисячі євро. Для порівняння, у Польщі поріг обов’язкової реєстрації платником ПДВ становить 240 тисяч злотих, що еквівалентно майже 3 млн грн, а Директива ЄС дозволяє встановлювати його до 85 тисяч євро. Тобто українська пропозиція виглядає суттєво жорсткішою за більшість європейських підходів. Саме тому в експертному середовищі вже звучать ідеї перегляду цього показника в бік підвищення або запровадження поступового переходу.

Питання, однак, не лише в порозі. ПДВ — це складна система адміністрування. Це облік податкового кредиту, звітність, ризики блокування податкових накладних, необхідність професійного бухгалтерського супроводу. Для мікробізнесу, що працює з невеликими маржами і часто без розгалуженої інфраструктури, це означає суттєве збільшення операційних витрат. У багатьох секторах перекласти 20% ПДВ на кінцевого споживача буде складно через обмежену купівельну спроможність населення. У результаті частина підприємців може опинитися перед вибором: підвищувати ціни, зменшувати прибуток або взагалі згортати діяльність.

З іншого боку, розширення бази ПДВ дозволяє вирівняти умови конкуренції між малим та великим бізнесом, зменшити використання ФОП як інструменту податкової оптимізації і збільшити бюджетні надходження в умовах воєнного часу та високих видатків на оборону. У стратегічному вимірі гармонізація з європейською моделлю є неминучою.

Таким чином, питання вже не в тому, чи відбудуться зміни, а в тому, як саме вони будуть реалізовані. Якщо перехід буде поступовим, із переглядом порогу, цифровізацією адміністрування та врахуванням українських економічних реалій, реформа може стати кроком до системності й прозорості. Якщо ж правила будуть запроваджені механічно, без адаптації до структури малого бізнесу, наслідком може стати не детінізація, а навпаки — скорочення підприємницької активності.

2027 рік формально ще не завтра. Але для бізнесу це вже горизонт стратегічного планування. І кожному ФОП варто сьогодні оцінювати власну модель роботи, обороти та можливі сценарії розвитку податкового середовища.