Особливості банкрутства кредитних спілок: аналіз нової судової практики

Сучасна судова практика з питань неплатоспроможності кредитних спілок демонструє поступове формування окремого правового режиму для цієї категорії фінансових установ. Після ухвалення змін до Кодексу України з процедур банкрутства (ст. 93-3) та Закону № 3254-IX від 14 липня 2023 року кредитні спілки отримали чітко визначений механізм примусового виведення з ринку.

Участь Національного банку України у справах про банкрутство

За оновленими нормами Національний банк України (НБУ) визнається учасником провадження у справі про банкрутство кредитної спілки. Він має право вирішального голосу у комітеті кредиторів (ч. 8 ст. 48 КУзПБ), може накладати вето на рішення комітету (ч. 9 ст. 48), отримує звіти ліквідатора та ліквідаційний баланс (ст. 65 КУзПБ).

Право НБУ подати заяву про банкрутство виникає лише за сукупності двох юридичних фактів:

1. прийняття рішення про віднесення кредитної спілки до категорії неплатоспроможних;
2. ухвалення рішення про припинення дії ліцензії кредитної спілки.

У такому випадку регулятор може запровадити тимчасову адміністрацію, а ліквідація спілки здійснюється вже за нормами КУзПБ.

Хто може ініціювати справу про банкрутство

Відповідно до ч. 3 ст. 93-3 КУзПБ, заяву про відкриття провадження у справі можуть подати:

• ліквідатор кредитної спілки, призначений судом за клопотанням НБУ згідно з ч. 3 ст. 105 ЦКУ;
• сам НБУ.

Боржник-ініціатор зобов’язаний звернутися до суду у місячний строк від моменту виникнення неплатоспроможності (ч. 6 ст. 34 КУзПБ). У заяві мають бути підтвердження сплати судового збору, довіреність представника, авансування винагороди арбітражному керуючому за три місяці, а також рішення НБУ про неплатоспроможність і відкликання ліцензії.

Розгляд справи судом

Господарський суд ухвалює постанову про визнання кредитної спілки банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, якщо підтверджено неплатоспроможність або недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Якщо факт банкрутства не доведено — суд відмовляє у відкритті провадження

Які процедури застосовуються до кредитних спілок

До боржників-кредитних спілок застосовуються лише дві судові процедури:

1. розпорядження майном,
2. ліквідація.

Процедури санації та реструктуризації заборонені. У разі рішення НБУ про неплатоспроможність спілка підлягає ліквідації в судовому порядку, а превентивна реструктуризація (Закон № 3985-IX від 19.09.2024) не допускається.

Чи можливе розпорядження майном кредитної спілки

На практиці суди все частіше відмовляються застосовувати процедуру розпорядження майном до кредитних спілок. Так, у постанові Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2025 у справі № 907/930/25 суд дійшов висновку, що інститут тимчасової адміністрації НБУ за своїм змістом є аналогом арбітражного управління. Тому призначення окремого розпорядника майна замість адміністратора, визначеного НБУ, суперечить природі права банкрутства.

Суд застосував принцип процесуальної економії (ч. 4 ст. 6 КУзПБ) і кваліфікував таке провадження як спрощену процедуру ліквідації банкрута.

Спрощена процедура ліквідації

Вона передбачає поєднання рішень про відкриття справи та одночасне визнання боржника банкрутом. Суд застосовує загальні норми КУзПБ і ГПК України за аналогією закону та права, оскільки інше законодавством не встановлено.

Критерії неплатоспроможності кредитних спілок

Відповідно до ст. 50 Закону «Про кредитні спілки», НБУ зобов’язаний визнати спілку неплатоспроможною у разі:

• зниження регулятивного капіталу більш ніж на 50 %;
• невиконання нормативів ліквідності понад 180 днів;
• неподання або повторного відхилення плану відновлення діяльності;
• повторного порушення нормативів достатності капіталу протягом 270 днів.

У таких випадках НБУ одночасно відкликає ліцензію і може запровадити тимчасову адміністрацію. Єдиний подальший крок — ліквідація.

Висновок

Реформована ст. 93-3 КУзПБ створила окремий правовий режим для кредитних спілок, який поєднує елементи фінансового нагляду з інститутом банкрутства. Ця модель спрощує процедуру ліквідації, усуває дублювання повноважень між судом та НБУ і сприяє швидкому виведенню неплатоспроможних спілок з ринку, зберігаючи баланс між інтересами вкладників, кредиторів і держави.