Імпорт оборонної продукції та пільговий режим оподаткування

У 2025 році імпорт оборонної продукції перестав бути «точковим» явищем і перетворився на системний елемент воєнної економіки. Поставки дронів, оптики, засобів зв’язку, РЕБ, медичних виробів для фронту, комплектуючих до машин для розмінування — це вже не разові проєкти, а безперервний ланцюг. Для бізнесу, який імпортує такі товари, пільговий режим оподаткування та митного оформлення — не просто інструмент економії, а умова виживання контрактів і дотримання строків оборонного замовлення. Водночас цей режим вимагає від імпортера не спрощеного, а навпаки — максимально обережного й технічно точного підходу. Будь-яка помилка в коді УКТ ЗЕД, формулюванні мети постачання чи в тексті гарантійного листа здатна перекреслити всі преференції та перетворити «пільгову» операцію на предмет податкових донарахувань, штрафів і потенційної кримінальної відповідальності.

1. Нормативний каркас: як «накладаються» одна на одну оборонні, податкові та митні норми

Режим пільгового імпорту для сектору оборони не існує в одному законі — він формується перехрестям кількох блоків законодавства.

Базовий оборонний контекст задає Закон України «Про оборону України» №1932-XII, який визначає правові засади організації оборони держави і фактично легітимує запровадження спеціальних режимів забезпечення потреб Збройних Сил та інших військових формувань. Разом із ним працює Закон України «Про оборонні закупівлі» №808-IX, що регулює весь цикл оборонних закупівель — від планування до контролю за використанням коштів.

В умовах повномасштабної війни до цього блоку додається Закон «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII, який дозволяє запроваджувати спрощені процедури закупівель, скорочені строки погоджень та спеціальні механізми реалізації критично важливої продукції.

На фіскальному рівні ядро режиму формують норми Податкового та Митного кодексів. У ПКУ ключовими є, зокрема, п. 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» та п. 197.23, які передбачають тимчасове звільнення від оподаткування ПДВ окремих операцій з увезення на митну територію України продукції оборонного призначення. Умовою є відповідність товарів спеціальним перелікам, затвердженим КМУ, або їх кваліфікація як військового майна.

Митний кодекс України «підхоплює» цю логіку у розділі XXI «Прикінцеві та перехідні положення», де пункти 9–27 фіксують конкретні коди УКТ ЗЕД, щодо яких допускається звільнення від оподаткування ввізним митом. Окремо питання звільнення від мита, умов і випадків його застосування деталізовано у ст. 282 МКУ.

До цього комплексу додаються підзаконні акти, насамперед постанова Кабінету Міністрів України №1275, яка регулює особливості здійснення оборонних закупівель на період дії воєнного стану, а також інші постанови, якими затверджуються переліки товарів, звільнених від оподаткування, та порядок їх класифікації.

Таким чином, пільга при імпорті оборонних товарів — це завжди результат одночасного виконання декількох умов: відповідності спеціальним перелікам, правильного застосування норм Податкового і Митного кодексів, дотримання оборонного законодавства та позиції Кабміну.

2. Податкові та митні пільги: не «бонус», а елемент воєнної економіки

У чинному режимі можна виділити три ключові інструменти: звільнення від ПДВ (або застосування нульової ставки), звільнення від ввізного мита та спрощена митна процедура. Формально вони виглядають як фіскальні преференції для бізнесу, але по суті є механізмом перерозподілу ресурсів на користь оборонних потреб.

Застосування нульової ставки ПДВ при ввезенні окремих товарів на митну територію України (у контексті оборонних операцій — у рамках ст. 197 ПКУ та перехідних положень) означає, що імпортер не несе 20-відсоткового податкового навантаження, яке в звичайному режимі повинно було би виникнути при імпорті. Однак кінцевим бенефіціаром економії є не лише підприємство, а й державний замовник, який отримує продукцію дешевше, а отже — може придбати більше одиниць при тому ж бюджеті.

Звільнення від мита за ст. 282 МКУ і п. 9–27 розділу XXI Митного кодексу діє аналогічним чином: виключає з вартості товару ще один компонент, пов’язаний із перетином кордону. У сукупності з ПДВ це здатне знизити собівартість імпорту оборонного товару на десятки відсотків.

Спрощена митна процедура, яка передбачає пріоритетне оформлення, мінімізацію додаткових формальностей та скорочені строки розгляду декларації, має вже не стільки фінансовий, скільки часовий вимір. В умовах війни різниця між оформленням за чотири години (як того формально вимагає ч. 1 ст. 255 МКУ) та оформленням протягом семи днів набуває не бухгалтерського, а безпекового значення.

3. Законопроєкти №14169 та №14170: що зміниться для імпортерів

Рішення профільного парламентського комітету від 12 листопада 2025 року підтримати законопроєкти №14169 та №14170 фактично означає початок чергової хвилі оновлення режиму пільг у сфері імпорту оборонної продукції.

Фокус цих документів зміщується від суто «кінцевої техніки» у бік комплектуючих, модернізаційних елементів і засобів навчання. Йдеться про розширення переліку товарів, ввезення яких може здійснюватися без сплати ПДВ та/або мита, за рахунок:

• компонентів для машин розмінування;
• комплектуючих для безпілотних літальних апаратів та систем протидії технічним розвідкам;
• професійних симуляторів для підготовки військовослужбовців.

Окремий блок змін стосується списання неліквідних активів. Законопроєкти пропонують чіткий механізм звільнення від оподаткування товарів, втрачених чи знищених під час випробувань, аварій або дії форс-мажорних обставин, а також бракованої продукції, яка виявилася непридатною для використання. Юридичне значення полягає в тому, що за умови належного документального оформлення такого списання в імпортера не виникатимуть додаткові податкові зобов’язання, пов’язані з нібито «безоплатним» використанням або умовним постачанням товару.

Фактично законопроєкти реагують на реальність: тестування дронів, РЕБ-систем, спецтехніки майже завжди передбачає їх часткову втрату або знищення. Без можливості коректного списання такі втрати трансформуються у «податкові ризики», а не у необхідний елемент оборонного циклу.

4. Що вважається оборонним товаром: UKT ЗЕД, технічна документація та кінцевий користувач

Ключове питання для бізнесу — не як називається товар у комерційній пропозиції чи на сайті виробника, а як він класифікується за кодом УКТ ЗЕД і до якого переліку належить.

Ні Податковий, ні Митний кодекси не містять «поіменного» універсального списку оборонних товарів. Натомість існує система відсилок до переліків, затверджених Кабінетом Міністрів, у яких для цілей пільг визначаються конкретні коди УКТ ЗЕД. Тому на практиці обертима не формула «це дрон» чи «це броньований автомобіль», а відповідність товару потрібному коду та його відображення в переліку.

До цього кола, як правило, потрапляють:

• безпілотні літальні апарати та їхні складові;
• оптичні та коліматорні приціли, прилади нічного бачення, тепловізори;
• засоби РЕБ та протидії БПЛА (зокрема антидронові «рушниці»);
• спеціалізовані засоби зв’язку;
• захисне спорядження (каски, бронежилети);
• спеціальні медичні вироби для фронту;
• окремі види прокату зі спеціальних сталей, захисне скло та інші матеріали, які використовуються у виробництві військової техніки.

Не менш важливим є критерій кінцевого користувача. Пільги застосовуються за умови, що товар призначений для безпосереднього використання або передачі структурам сектору безпеки й оборони: Збройним Силам України, Міністерству оборони, СБУ, МВС, Державній прикордонній службі, Нацгвардії та іншим визначеним законом органам. Це підтверджується контрактами, гарантійними листами, сертифікатами кінцевого користувача (End User Certificate), документами щодо передачі у власність чи на баланс відповідного органу. Судова практика у податкових та митних спорах цієї категорії демонструє сталу тенденцію: за наявності послідовного й несуперечного документального ланцюга — від контракту до акта передачі військовій частині — суди схильні ставати на бік платника. Натомість будь-яка розбіжність у формулюваннях, кодах або відсутність ланки (наприклад, акта передачі чи листа-підтвердження) часто тлумачиться на користь фіскального органу.

5. Митне оформлення: законодавчі чотири години і практичні сім днів

Формально ч. 1 ст. 255 Митного кодексу встановлює чіткий орієнтир: митне оформлення, включно з прийняттям рішення, має завершуватися протягом чотирьох робочих годин з моменту пред’явлення товарів і подання декларації з усіма необхідними документами. Цей положення особливо важливе для оборонних поставок, де кожна доба затримки може мати стратегічні наслідки. Водночас та сама стаття передбачає можливість перевищення цього строку у випадках, визначених ч. 2 ст. 255 МКУ. Йдеться про ситуації, коли потрібні додаткові дослідження, експертиза, уточнення характеристик товару, подання додаткових відомостей про зовнішньоекономічний контракт тощо. Саме ці «додаткові формальності» на практиці перетворюються на основне джерело затримок, і замість чотирьох годин бізнес отримує оформлення, що розтягується до семи робочих днів.

З точки зору митниці, такі затримки часто обґрунтовуються необхідністю перевірки правильності класифікації товару за УКТ ЗЕД, справжності документів, відповідності декларованих пільг законодавству. Для імпортера це означає додаткові витрати на зберігання, ризик зриву строків контрактів з державним замовником та потенційні санкції за невиконання оборонного договору.

Особливо чутливим є питання виправлення декларації, поданої без зазначення пільгового режиму. Після подання й реєстрації декларації з «звичайним» кодом режиму імпорту можливості «заднім числом» застосувати пільгу фактично немає: спроби коригування наштовхуються на формальну позицію митних органів та відмови.

6. Відповідальність за зловживання пільгами: від донарахувань до кримінальних проваджень

Пільговий режим імпорту оборонних товарів є цільовим. Це означає, що будь-яке його використання поза рамками забезпечення потреб безпеки та оборони розглядається як зловживання. Фінансова відповідальність закріплена, зокрема, у ст. 123 Податкового кодексу України, яка передбачає донарахування податкових зобов’язань та штраф у розмірі від 25% до 50% суми несплаченого податку. У митній площині застосовується ст. 485 Митного кодексу України, яка встановлює штраф до 300% суми несплачених митних платежів за подання неправдивих відомостей, недостовірної інформації або документів з метою зменшення розміру податків і зборів.

У разі особливо великих розмірів ухилення, фіктивних схем або поєднання зловживань зі службовим становищем набувають актуальності ст. 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків) та ст. 191 ККУ (привласнення, розтрата майна). У таких випадках питання перестає бути суто «податковим» і переходить у площину кримінального переслідування відповідальних осіб.

Окремо слід враховувати постконтрольний вимір. Нагляд за правомірністю застосування пільг здійснюється не лише на етапі митного оформлення, а й протягом усього періоду зберігання документів — як правило, не менше 1095 днів. Державна митна служба контролює сам факт пільгового ввезення, Державна податкова служба аналізує відображення операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а державні замовники підтверджують використання товарів за призначенням.

7. Практичні акценти для бізнесу: де вирішується доля пільги

З огляду на складність режиму, успіх імпортера визначається не стільки декларацією про намір скористатися пільгою, скільки якістю підготовки документальної бази та узгодженістю всіх її елементів між собою. На рівні договорів критично важливо, щоб у тексті контракту з державним замовником прямо і недвозначно фіксувалося призначення товару для потреб безпеки та оборони, із максимально точним описом номенклатури. Цей опис має корелювати з комерційними інвойсами, специфікаціями, технічними паспортами, де повторюються ті самі найменування та характеристики, а не їх вільні інтерпретації.

Класифікація товару за УКТ ЗЕД повинна ґрунтуватися не на «маркетинговій» назві, а на технічній документації, схемах, описі функціонального призначення. Помилка на цьому етапі здатна перекреслити всі посилання на переліки Кабміну: якщо код не співпадає з переліком, пільга не застосовується, навіть якщо по суті йдеться про оборонну продукцію.

Особливу увагу слід приділяти сертифікатам кінцевого користувача (End User Certificate) та гарантійним листам. Саме ці документи часто стають вирішальними як для митниці, так і для суду в разі спору: вони фіксують зобов’язання щодо використання товару винятково у цілях, пов’язаних із обороною, та заборону реекспорту чи передачі третім особам без спеціального дозволу.

Нарешті, внутрішній облік руху пільгових товарів усередині компанії є не формальністю, а захисним механізмом у разі перевірки. Акти приймання-передачі, видаткові накладні, облік залишків, службові записки про списання знищеного на випробуваннях обладнання — усе це формує доказову базу, яка дозволяє довести, що пільга застосовувалася правомірно і товар не був використаний у комерційній діяльності поза оборонним замовленням.

8. Підсумок: пільги як тест на зрілість воєнної економіки

Запроваджений державою режим податкових та митних пільг при імпорті товарів для сектору безпеки й оборони є відповіддю на реалії воєнного часу. У 2025 році він уже не виглядає «тимчасовою латкою» — це повноцінний інструмент воєнної економіки, покликаний одночасно:

• зменшити фінансове навантаження на бізнес, який працює в інтересах оборони;
• прискорити логістичні ланцюги постачання;
• підсилити внутрішніх виробників і розробників шляхом здешевлення імпортних комплектуючих.

Нові законопроєкти №14169 та №14170 логічно продовжують цей курс, розширюючи предмет пільг і усуваючи найбільш болючі «сіри зони» — від списання знищеної на тестах техніки до імпорту складних компонентів та симуляторів.

Водночас з погляду бізнесу пільговий режим залишається областю підвищеного юридичного ризику. Процедури не стають простішими, навпаки — зростає вимога до точності дій: правильний код, бездоганний пакет документів, контроль за цільовим використанням, готовність до постконтролю. У цьому сенсі пільги — це не стільки «податковий подарунок», скільки тест на здатність бізнесу працювати в умовах воєнної економіки, де помилка у формулюванні може коштувати дорожче, ніж сплачений податок, а добре вибудувана юридична позиція — прискорює постачання до фронту швидше, ніж будь-яка лозунгова підтримка.