Азійські підходи під час розшуку цифрових активів боржників

Південна Корея вже зіткнулася з масовим явищем, коли громадяни, що заборгували податки або штрафи, почали вкладати гроші в криптовалюту, аби заховати їх від влади. Реакція була швидкою і доволі жорсткою: місцева влада розробила цифрові системи арешту криптоактивів.

Зокрема, місто Паджу у 2024 році запровадило електронну систему відстеження та конфіскації криптовалютних активів у неплатників податків. Міська податкова служба ідентифікувала 17 боржників, які заборгували 124 млн вон (близько $88 тис.), і офіційно попередила їх, що їхні криптоактиви на біржах будуть примусово вилучені і продані для погашення боргів, якщо ті не погасять заборгованість до визначеної дати. Влада Паджу наголосила, що це вже не перший випадок: раніше у липні 2024 було конфісковано криптовалют на 100 млн вон у місцевих боржників. Таким чином, меседж уряду: «не можна використовувати криптовалюту, щоб уникнути сплати боргів».

Важливо, що корейці створили правову базу для таких дій: згідно із законом, податкові органи можуть запитувати дані у місцевих бірж про наявність активів у боржників, і біржі зобов’язані виконувати рішення про арешт. Крім того, були прийняті поправки, які дозволяють продавати конфісковані монети через державні платформи. Цей досвід цікавий тим, що показує: при політичній волі криптовалюти перестають бути «тихою гаванню» для боржників. Південнокорейська модель – це фактично «полювання на криптоухилянтів»: влада робить показові рейди, вилучає активи і тим самим стимулює добровільно платити борги, а не ховати їх у цифровому вигляді.

Китайська Народна Республіка пішла радикальним шляхом – з 2021 року у КНР заборонено оборот криптовалют (будь-які транзакції з ними оголошені незаконними). Формально, отже, китайські боржники не можуть мати криптовалюту взагалі. На практиці, звісно, деякі громадяни продовжують володіти біткоїнами (наприклад, через закордонні платформи), але юридично у випадку виявлення такого активу держава його просто конфіскує як нелегальний.

З погляду розшуку активів це полегшує завдання влади – працюють методи кримінального переслідування. Проте для приватних кредиторів у Китаї така ситуація двояка: з одного боку, боржник, що сховав майно у крипті, стає вразливим (його можуть притягнути до відповідальності просто за факт володіння), але з іншого – кредитор навряд чи отримає ці монети, бо держава швидше їх забере собі за порушення закону. В результаті в КНР криптовалютні борги вирішуються або неформально (через тіньові домовленості), або кредитор взагалі втрачає шанс повернути своє. Китайський підхід радше виняток і малопридатний для демократичних країн.

Ці юрисдикції намагаються стати крипто-дружніми, тому приділяють увагу і питанням правового захисту прав кредиторів.

У Сінгапурі діє режим ліцензування бірж; суди Сінгапуру визнають криптовалюту майном і вже видавали накази про замороження активів у справах про шахрайство. Гонконг з 2023 року відкрив регульований ринок криптовалют – це означає, що біржі в Гонконзі підкоряються законам і співпрацюють з судами. Якщо боржник тримає активи на гонконзькій біржі, кредитор може домогтися тамтешнього рішення про накладення арешту, і біржа його виконає.

Японія ще з часів Mt.Gox (2014) запровадила суворі правила для обміну криптовалют – усі оператори мають реєструвати клієнтів і звітувати. Японські суди у справах про банкрутство вже розподіляють криптоактиви між кредиторами (зокрема, триває процедура повернення коштів вкладникам Mt.Gox, де залишилося майно у вигляді біткоїнів). Це створює основу для того, щоб виконавці могли у майбутньому також переслідувати такі активи. Наприклад, у 2022 році токійський суд видав наказ, зобов’язавши криптобіржу передати криптовалюту боржника в управління призначеному адміністратору – фактично це аналог описаного вище британського механізму, але в межах японського законодавства.

Міжнародна співпраця. Важливо зазначити, що розшук цифрових активів часто носить транскордонний характер, тому країни починають співпрацювати одна з одною. Існують мережі типу International Cryptocurrency Enforcement Network, де правоохоронці різних держав обмінюються інформацією про виявлені гаманці злочинців. Ці канали можуть допомогти і в цивільних справах: наприклад, українська поліція може через Europol дізнатися, що в Німеччині арештовано криптоактив, пов’язаний з українським боржником, і ініціювати процедуру передачі. Хоч такі кейси наразі поодинокі, у майбутньому слід очікувати появи міжнародних угод, які спростять взаємне визнання рішень щодо віртуальних активів (як колись з банківськими рахунками).