Як війна змінила відповідальність боржника: правозастосування ст. 625 ЦК України

В українському праві є мало норм, які виглядають такими «простими» на папері й такими складними в реальному застосуванні, як стаття 625 Цивільного кодексу України. Вона передбачає обов’язок боржника компенсувати кредиторові інфляційні втрати та сплатити 3% річних за час прострочення. Але у воєнний період ця норма буквально переродилася: змінився порядок обчислення строків, з’явилися спеціальні мораторії, а Верховний Суд сформував низку рішень, які докорінно змінюють традиційні підходи до стягнення боргу.

Сьогодні ст. 625 ЦК України перестала бути «автоматичним хвостом» до основної заборгованості. Вона стала самостійним інструментом, який може або суттєво посилити позицію кредитора, або повністю змінити баланс відповідальності в борговому спорі.

Компенсаційний характер відповідальності боржника

Найважливіше, що підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2025 року, — інфляційні втрати та 3% річних мають виключно компенсаційний характер.

Це означає, що боржник сплачує не «штраф», а відшкодовує:

• знецінення грошей кредитора за час прострочення;

• вартість користування чужими коштами.

У цій логіці немає місця критерію вини: боржник відповідає незалежно від обставин, а нарахування триває доти, доки борг фактично не буде сплачений. Ані ухвалення рішення суду, ані відкриття чи зупинення виконавчого провадження цей процес не перериває.

Як змінилися строки стягнення боргу через карантин і війну

У мирний період кредитор міг стягнути інфляцію та 3% річних лише за останні три роки до подання позову. Однак карантин з 2020 року «перемотав» строки позовної давності: її перебіг був продовжений на час карантину, а згодом — воєнного стану. Якщо давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, кредитор отримував можливість вимагати компенсацію за борг навіть за 5–7 років прострочення.

Ситуація змінилася після ухвалення Закону №4434-ІХ від 14 травня 2025 року. З 4 вересня 2025 року позовна давність знову почала обчислюватися в стандартному порядку. Це означає, що тепер кредитор може стягнути компенсацію лише за останні три роки до подання позову, якщо не скористався механізмом продовження строків, який діяв до вересня 2025 року.

Мораторій на нарахування відповідальності боржника за кредитом

У кредитних і позикових правовідносинах ситуація принципово інша. З 24 лютого 2022 року для таких договорів діє спеціальний мораторій: позичальник звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України, а також від штрафів та пені на період воєнного стану та 30 днів після його завершення.

Це означає, що інфляційні втрати та 3% річних не можуть нараховуватися за період після 24 лютого 2022 року. Водночас усі суми, які були накопичені до цієї дати, не анулюються та можуть бути стягнуті з урахуванням продовжених строків позовної давності.

У звичайних господарських договорах — поставки, оренди, підряду, комісії та інших — жодного мораторію немає. Там ст. 625 ЦК України продовжує діяти без будь-яких обмежень.

Чому галузеві мораторії не рятують боржника

Енергетичний сектор та окремі сфери економіки отримали свої мораторії на штрафні санкції. Але судова практика чітко розмежовує компенсаційні та каральні платежі. Оскільки 3% річних та інфляція не є штрафами, галузеві мораторії не впливають на них.

Північний апеляційний господарський суд у рішенні від 4 вересня 2023 року підкреслив: обмеження НКРЕКП не перешкоджають нарахуванню компенсацій за ст. 625 ЦК України. Для кредитора це означає, що навіть за умов галузевого мораторію він зберігає право стягнути боргову компенсацію.

Механізм розрахунку: де найчастіше помиляються

Найпоширеніші помилки пов’язані з індексацією. Інфляційні втрати нараховуються не «загальним індексом», а помісячно, з використанням офіційних даних Держстату. Якщо боржник здійснює часткову сплату, віднімати її потрібно не від суми основного боргу, а від уже проіндексованої суми на кінець місяця.

Ще один важливий нюанс — дата погашення: індекс інфляції за місяць платежу враховується лише тоді, коли оплата здійснена до 15 числа. Якщо ж платіж проведено після 16 числа, інфляційний індекс цього місяця вже не застосовується.

Реституція також стає боргом

Цікава й важлива позиція Великої Палати ВС: ст. 625 ЦК України застосовується не лише до класичних договірних боргів, але й до реституційних зобов’язань. Якщо правочин визнаний недійсним і одна сторона має повернути іншій кошти, їх прострочення утворює борг, який індексується і обкладається 3% річних так само, як і будь-яке інше грошове зобов’язання.

Що все це означає для кредитора і боржника

Сучасна практика застосування ст. 625 ЦК України показує: війна не послабила відповідальність боржника, а лише змінила її механізм. Тепер результат спору залежить не тільки від факту прострочення, а й від того, чи правильно були враховані строки позовної давності, дата виникнення боргу, характер договору, дія мораторіїв і спосіб розрахунку компенсацій.

Для кредитора це можливість повністю відновити реальну вартість своїх вимог навіть через багато років після прострочення. Для боржника — це додатковий ризик, адже відповідальність нараховується до моменту фактичної сплати, і пропуск строків або неправильний розрахунок може дорого коштувати.

У нинішніх умовах ст. 625 ЦК України стала інструментом, який не просто супроводжує борговий спір, а часто вирішує його зміст і фінансовий результат. Саме тому адвокату важливо враховувати не тільки текст закону, а й «темпоральну історію» боргу: коли він виник, як змінювалися строки, чи діяв мораторій і що вже сказав із цього приводу Верховний Суд.