Списання боргів онлайн: що треба знати українцям в еміграції

Повномасштабна війна істотно змінила не лише економічний стан українських домогосподарств, а й саму структуру боргових ризиків. Для значної кількості громадян кредити, іпотека, мікропозики або борги за комунальні послуги перетворилися на об’єктивно непосильний тягар. Особливо це стосується осіб, які виїхали за кордон, втратили роботу, бізнес, джерела доходу або доступ до майна, що залишилося в Україні, на окупованій території чи в зоні бойових дій.

Важливо, що чинний Кодекс України з процедур банкрутства не ставить відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у залежність від фізичної присутності боржника в Україні. Це означає, що особа, яка перебуває за кордоном, може реалізувати своє право на судовий захист дистанційно — за умови належної підготовки документів, належного представництва та добросовісного розкриття свого майнового стану.

Право фізичної особи звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначається статтею 115 Кодексу України з процедур банкрутства. Закон виходить із того, що така процедура застосовується не до будь-якого боржника, а до особи, яка дійсно перебуває у стані неспроможності виконувати грошові зобов’язання або щодо якої існує реальна загроза такої неспроможності. Саме тому перед зверненням до суду необхідно не лише констатувати наявність боргів, а й юридично коректно обґрунтувати підстави для відкриття провадження.

Ключове значення тут має не кількість кредиторів сама по собі, а сукупність обставин, які свідчать про системну фінансову неспроможність. Це може бути припинення погашення кредитів чи інших платежів у значному обсязі, відсутність майна, достатнього для виконання зобов’язань, безрезультатність виконавчих дій, істотне зменшення доходів, втрата джерела існування тощо.

Водночас сама по собі еміграція або перебування за кордоном не звільняє боржника від обов’язку діяти добросовісно. Якщо особа звертається до суду із заявою про неплатоспроможність, вона повинна повністю розкрити інформацію про свої доходи, рахунки, активи, витрати та майновий стан. Це стосується не лише українських банківських рахунків чи нерухомості в Україні, а й коштів, що знаходяться на рахунках у банках ЄС, електронних платіжних сервісах, доходів від роботи за кордоном, допомоги, транспортних засобів, корпоративних прав чи нерухомості за межами України. У справах про неплатоспроможність саме принцип повного розкриття інформації є однією з базових умов позитивного результату.

Процедура без повернення в Україну: електронне судочинство, представництво та участь у справі

Практична можливість дистанційного проходження процедури банкрутства без повернення в Україну стала реальною завдяки цифровізації судочинства. Застосування кваліфікованого електронного підпису, функціонування підсистеми «Електронний суд» у межах ЄСІТС, а також інструментів відеоконференцзв’язку дозволяють боржнику реалізувати свої процесуальні права незалежно від країни фактичного перебування.

Юридично вирішальним є належне оформлення представництва. Якщо боржник перебуває за кордоном, він може укласти договір про надання правової допомоги дистанційно, а адвокат — діяти від його імені в межах процесуальних повноважень, готувати заяву, формувати пакет документів, подавати клопотання, брати участь у засіданнях, комунікувати з арбітражним керуючим і кредиторами. У такій категорії справ роль представника не зводиться до технічного «подання документів». Навпаки, саме від якості правової підготовки залежить, чи зможе суд побачити в конкретній ситуації не звичайну заборгованість, а саме юридично значущий стан неплатоспроможності.

Після подання заяви господарський суд проводить підготовчий аналіз її обґрунтованості. Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність підстав, суд відкриває провадження у справі. З цього моменту настають істотні процесуальні наслідки. Насамперед вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, що означає припинення подальшого тиску на боржника в тому вигляді, у якому він існував до відкриття провадження. Для практики це має ключове значення: обмежується можливість хаотичного виконавчого стягнення, припиняється подальше нарощування санкцій, а сама ситуація переводиться з площини одностороннього тиску кредиторів у площину судового врегулювання.

Окремої уваги потребує участь боржника у засіданнях. В умовах перебування за кордоном така участь може бути забезпечена в режимі відеоконференції. Це дозволяє особі надати суду пояснення щодо причин неплатоспроможності, відповісти на питання суду, підтвердити достовірність викладених обставин без необхідності фізичного прибуття до суду. У процесуальному сенсі такий формат участі не зменшує юридичної сили засідання і не впливає на легітимність судового акта, якщо дотримано вимог щодо ідентифікації особи та порядку проведення відеоконференції.

Після відкриття провадження суд призначає арбітражного керуючого. У справах про неплатоспроможність фізичних осіб це одна з центральних фігур процедури, оскільки саме він перевіряє майновий стан боржника, взаємодіє з кредиторами, формує процесуальні висновки, готує план реструктуризації або звітує про відсутність реальних активів для задоволення вимог. Однак саме на цьому етапі часто стає очевидною необхідність професійного адвокатського супроводу: арбітражний керуючий не є персональним представником боржника і не покликаний відстоювати лише його інтереси. Його функція — забезпечення процедури, а не односторонній захист. Натомість адвокат має оцінювати, чи належним чином враховано позицію боржника, чи немає порушень балансу інтересів, чи правильно тлумачаться джерела доходу, чи не ставляться до особи вимоги, які виходять за межі закону.

Для осіб, які перебувають за кордоном, особливо важливим є правильне декларування іноземних доходів. Сам факт отримання допомоги, заробітної плати чи іншого легального доходу за межами України не виключає можливості пройти процедуру банкрутства. Проте ці доходи мають бути відкрито відображені у відповідних документах. Більше того, якщо особа реально витрачає значну частину доходу на оренду житла, харчування, медицину чи утримання дітей у країні проживання, ці обставини мають бути належно пояснені суду, оскільки вони безпосередньо впливають на оцінку платоспроможності та можливості виконання плану реструктуризації.

Межі списання боргів і значення фінальної ухвали суду

У суспільному сприйнятті банкрутство фізичної особи часто зводиться до простої формули: «суд списує борги». Насправді процедура є значно складнішою як за змістом, так і за правовими наслідками.

По-перше, не всі борги можуть бути списані. Закон виходить із того, що звільнення від боргів не може поширюватися на зобов’язання, тісно пов’язані з особою боржника та його соціальною або деліктною відповідальністю. Саме тому не підлягають списанню, зокрема, аліменти, зобов’язання з відшкодування шкоди, завданої життю чи здоров’ю, а також окремі санкції, що мають кримінально-правову природу. Отже, процедура неплатоспроможності — це не універсальне «обнулення» всіх без винятку обов’язків, а законодавчо врегульований механізм списання лише тих боргів, які підпадають під відповідний правовий режим.

По-друге, звільнення від боргів не настає автоматично в день відкриття провадження. Суд має пройти весь шлях перевірки добросовісності боржника, з’ясування кола кредиторів, аналізу майнового стану, оцінки можливості реструктуризації чи неможливості погашення боргів унаслідок відсутності ліквідного майна. Якщо за результатами процедури встановлено, що боржник не приховував активів, належно виконував процесуальні обов’язки і дійсно перебував у стані неплатоспроможності, суд постановляє фінальну ухвалу про завершення процедури погашення боргів і закриття провадження у справі.

Саме ця ухвала має для боржника визначальне значення. Вона є тим актом, який юридично фіксує завершення процедури та звільнення особи від непогашених боргів, крім тих, що за законом не підлягають списанню. Крім того, така ухвала є підставою для припинення виконавчих дій, закриття відповідних проваджень, зняття арештів із майна та рахунків, а також завершення повноважень арбітражного керуючого. У практичному вимірі це означає, що особа повертається до нормального правового статусу: може користуватися банківськими рахунками, планувати фінансову діяльність, офіційно оформлювати доходи та не перебувати в постійному стані виконавчого чи кредиторського тиску.

Разом із тим життя після банкрутства не є повністю «нейтральним» із правового погляду. Закон передбачає певні наслідки, зокрема обмеження щодо повторного ініціювання процедури впродовж визначеного строку та обов’язок повідомляти про факт попередньої неплатоспроможності при зверненні за новими кредитами. Проте ці наслідки не змінюють головного: процедура неплатоспроможності є законним інструментом відновлення правового та фінансового балансу особи, яка об’єктивно втратила можливість виконувати свої грошові зобов’язання.

Для українців, які через війну опинилися за кордоном, саме дистанційний формат цієї процедури став одним із небагатьох реальних механізмів повернення до правової визначеності. Але ефективність такого механізму залежить не від самої лише наявності електронного суду чи відеоконференції, а від правильно обраної правової позиції, повного розкриття інформації, коректної підготовки документів і професійного ведення справи. У справах про неплатоспроможність форма має не менше значення, ніж зміст, а добросовісність боржника — не менше значення, ніж обсяг його боргів.