Штраф за рекламу азартних ігор у 2025 році: коли його можна скасувати

Штрафи за рекламу азартних ігор в Україні давно перестали бути поодинокими випадками. Під санкції потрапляють блогери, маркетингові агентства, ІТ-компанії, медіа та власники онлайн-платформ. У 2025 році державний контроль у сфері реклами гемблінгу помітно посилився: зросла кількість перевірок, актів фіксації та рішень про накладення штрафів, що підтверджується відкритими звітами регулятора.

Водночас правозастосовна практика демонструє інше: значна частина таких штрафів є процедурно або доказово вразливими. У судах вони регулярно скасовуються — за умови правильно обраної правової позиції.

Що саме вам інкримінують і чому це важливо

Будь-який штраф — це не «оцінка» і не «припущення» органу контролю. Це індивідуальний правовий акт, який має відповідати чітким вимогам закону. Рішення про накладення штрафу повинно містити конкретику: хто саме його виніс, у чому полягає порушення, яку рекламу вважають незаконною, де і коли вона була розміщена, а також — яку норму закону порушено і з яких мотивів.

На практиці ж нерідко фігурують формулювання на кшталт «розміщення реклами азартних ігор у мережі Інтернет» без будь-якої деталізації. З правової точки зору це неналежна індивідуалізація правопорушення, що суперечить вимогам Конституції України, законодавству про державний нагляд та нормам адміністративного процесу. Такі рішення є вразливими ще на стадії аналізу.

Докази під мікроскопом

У 2025 році ключовою лінією захисту залишається якість доказової бази. Сам факт наявності скріншота або посилання ще не означає доведеність порушення. Типова проблема — скріншоти без дати, джерела чи технічної фіксації, відсутність підтвердження автентичності контенту, використання змінених або заархівованих сторінок. Часто регулятор не може довести, що саме ця особа розміщувала рекламу, що контент мав рекламний характер, а не інформаційний чи партнерський, і що він існував у зафіксований момент часу.

Судова практика послідовна: докази мають бути належними, допустимими та достовірними, а обов’язок доведення лежить на органі, який накладає штраф. Якщо доказова база не дозволяє однозначно встановити склад правопорушення — рішення підлягає скасуванню.

Хто насправді відповідає за рекламу

Ще одна системна помилка контролюючих органів — автоматичне покладання відповідальності на власника сайту або сторінки. Закон України «Про рекламу» чітко розмежовує ролі рекламодавця, виробника та розповсюджувача реклами. У практиці захисту нерідко доводиться, що особа не замовляла рекламу, не отримувала з неї вигоди, не контролювала контент або виконувала виключно технічну функцію. За таких обставин відсутній сам суб’єкт правопорушення, а отже — і підстава для штрафу.

Процедура має значення

Навіть якщо контролюючий орган вважає, що порушення мало місце, це не знімає з нього обов’язку дотримуватися процедури. Порушення строків, неналежне повідомлення, відсутність можливості надати пояснення, розгляд справи без участі особи або немотивоване рішення — усе це самостійні підстави для скасування штрафу.

Судова практика останніх років показує: процедурні порушення часто є вирішальними, навіть без заглиблення в зміст реклами.

Як виглядає оскарження на практиці

Оскарження штрафу за рекламу азартних ігор починається не з емоцій, а з аналізу. Оцінюється саме рішення, докази, фактична роль клієнта та дотримання процедури. Далі формуються мотивовані заперечення або скарга, а за необхідності — позиція для суду.

Штраф за рекламу казино — це не вирок і не автоматична відповідальність. Це юридичний акт, який підлягає перевірці, критиці та, у багатьох випадках, успішному оскарженню. Саме в цьому і полягає робота правника — відокремити формальне звинувачення від реального складу правопорушення.