Розшук цифрових активів боржників: сучасні тенденції в Україні та за кордоном

Світовий фінансовий ландшафт стрімко змінюється із появою цифрових активів – передусім криптовалют, а також невзаємозамінних токенів (NFT). Боржники нерідко намагаються «сховати» свої кошти у цих новітніх активах, адже їх децентралізований і анонімний характер ускладнює традиційні механізми стягнення. В результаті перед державними органами і приватними фахівцями постає новий виклик: розшук та стягнення цифрових активів боржників.

Ця стаття аналізує сучасні тенденції розшуку криптовалютних активів боржників в Україні та за кордоном, приділяючи увагу як правовим механізмам (державним і приватним), так і практичним технологіям та кейсам. Окремо розглянуто ситуацію з NFT, які хоч і менш поширені, але також можуть фігурувати у справах щодо стягнення боргів. На основі огляду практики сформульовано, які методи виявлення цифрових активів є найбільш ефективними, та за яких умов, а у висновках надано практичні орієнтири для юристів і стягувачів.

Цифрові активи як об’єкт розшуку та стягнення

Цифрові активи – це умовний термін, що охоплює різні види цінностей у цифровій формі, які можуть належати боржнику. До них відносять:

• Криптовалюти (Bitcoin, Ethereum, стейблкоїни тощо) – децентралізовані валюти на основі блокчейну;
• Невзаємозамінні токени (NFT) – унікальні токени, що засвідчують право власності на цифрові предмети мистецтва, колекційні об’єкти, ігрові активи тощо;
• Інші токенізовані активи – наприклад, токени, прив’язані до реальних активів (цінних паперів, нерухомості), або цифрові валюти центральних банків (CBDC), які поки існують у пілотних проектах.

За своєю юридичною природою криптоактиви в багатьох країнах уже визнані майном або майновими правами. Так, в Україні криптовалюти офіційно визнаються об’єктом цивільних прав, тобто можуть розглядатися як майно боржника, доступне для стягнення. Аналогічно, суди Великої Британії та США визнають віртуальні валюти майном, на яке може накладатися арешт чи інші забезпечувальні заходи (англійський суд ще у 2019 р. у справі AA v Person Unknown підтвердив, що біткоїн є формою власності, на яку можна видати судовий наказ).

NFT також отримують правовий статус активів: у лютому 2022 р. британське податкове відомство (HMRC) вперше конфіскувало NFT в межах розслідування шахрайства, продемонструвавши, що й такі цифрові об’єкти можуть вилучатися як майно боржника або правопорушника.

Особливості цифрових активів у контексті розшуку і стягнення зумовлюють як їх привабливість для недобросовісних боржників, так і труднощі для стягувачів:

• Анонімність і псевдонімність: Володар криптовалютного гаманця може залишатися невідомим, поки не буде встановлено зв’язок між гаманцем і конкретною особою. Це ускладнює виявлення власника, хоча сучасні методи аналітики блокчейну частково розв’язують цю проблему.
• Децентралізований характер: Відсутність центрального адміністратора (як-от банку) означає, що немає традиційного посередника, до якого можна звернутися з виконавчим документом. Якщо банківські рахунки арештовує банк за наказом виконавця, то криптогаманці не мають «центру», куди можна принести постанову про арешт. Власне, в Україні наразі немає жодного зареєстрованого провайдера послуг з віртуальними активами (VASP), через якого можна було б примусово виконати рішення суду щодо крипти.
• Складність ідентифікації та доступу: Для вилучення криптовалют потрібен доступ до приватних ключів гаманця. Без добровільної співпраці боржника отримати ці ключі надзвичайно важко.
• Транскордонний характер: Цифрові активи не «лежать» у конкретній країні – їх можна перевести за секунди у будь-яку точку світу, причому юрисдикція регулювання часто невизначена. Це створює проблеми для національних судів та виконавців, адже навіть встановивши, що на певній іноземній біржі зберігається криптовалюта боржника, українському суду доведеться проходити складний шлях визнання і виконання рішення за кордоном.
• Волатильність і оцінка: Вартість криптовалют дуже мінлива. На момент винесення рішення суду сума боргу в біткоїнах може значно відрізнятися від моменту фактичного продажу цих біткоїнів. Це створює ризики як для боржника, так і для стягувача щодо справедливості оцінки. Крім того, відсутні затверджені методики оцінки криптоактивів у виконавчому провадженні – це нетиповий актив, який не продаси на звичайному аукціоні без спеціальних процедур.
• Новизна і відсутність практики: Виконавче стягнення криптовалют досі є рідкістю як в Україні, так і в світі. Прецеденти вже трапляються (наприклад, у Польщі ще у 2018 році приватний виконавець заарештував і продав біткоїни боржника на аукціоні для погашення боргу), але масового досвіду і відпрацьованих стандартних процедур поки що бракує.

Отже, розшук цифрових активів боржників є складним міждисциплінарним завданням, що лежить на перетині права, фінансів та кібербезпеки.