ПДВ у публічних закупівлях по-новому: що змінюється з 1 липня 2026 року

Іноді найбільш важливі зміни у сфері публічних закупівель не супроводжуються гучними заявами чи масштабною реформою законодавства. Саме до таких можна віднести постанову Кабінету Міністрів України №132 від 5 лютого 2026 року, яка набирає чинності з 1 липня. Формально документ лише вносить зміни до Особливостей здійснення публічних закупівель, затверджених постановою №1178, та до Порядку формування і використання електронного каталогу. Однак по суті він вирішує проблему, яка роками породжувала різне тлумачення законодавства, спори між учасниками та численні питання під час проведення закупівель.

Йдеться про застосування податку на додану вартість.

До цього часу на різних етапах закупівельного процесу замовники нерідко по-різному визначали очікувану вартість, по-різному формували тендерну документацію, а учасники — по-різному подавали свої пропозиції. В одних процедурах базою для порівняння була ціна з ПДВ, в інших — без нього. Це створювало нерівні умови для учасників, ускладнювало проведення закупівель і нерідко ставало підставою для оскарження їх результатів. Саме тому головною ідеєю постанови №132 є не зміна правил оподаткування, а встановлення єдиного підходу до формування ціни залежно від конкретного етапу закупівельної процедури.

Важливо звернути увагу ще на один момент. Нові правила не матимуть зворотної дії. Постанова застосовуватиметься лише до процедур закупівель, оголошених після 1 липня 2026 року. Закупівлі, розпочаті раніше, завершуються за правилами, які діяли на момент їх оголошення. Найбільш помітною зміною стало те, що очікувана вартість закупівлі в оголошенні тепер зазначатиметься без урахування ПДВ. Саме ця сума стане базою для проведення конкурентної процедури. Такий підхід застосовуватиметься до відкритих торгів, відкритих торгів без електронного аукціону, закупівель для рамкових угод, а також закупівель через електронний каталог.

Не менш важливими є зміни щодо подання та оцінки тендерних пропозицій. Відтепер і учасники подаватимуть свої цінові пропозиції без ПДВ, і замовник оцінюватиме їх також без урахування цього податку. На мою думку, саме ця норма є центральною серед усіх нововведень.

Фактично законодавець остаточно відокремив комерційну конкуренцію від податкового статусу учасника. Порівнюватися повинна саме економічна складова пропозиції, а не кінцева сума, яка може відрізнятися залежно від того, чи є постачальник платником ПДВ. Такий підхід значно спрощує проведення закупівель і мінімізує ризик неоднакового застосування законодавства.

Разом із тим було б помилкою вважати, що ПДВ взагалі зникає із закупівельного процесу. Навпаки, постанова достатньо чітко визначає, що під час укладення договору про закупівлю податок враховується у випадках, коли постачальник є платником ПДВ, а відповідна господарська операція підлягає оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України. Іншими словами, конкурентна процедура проводиться без ПДВ, однак фінансові взаємовідносини сторін після визначення переможця здійснюються вже за загальними правилами податкового законодавства.

Окремої уваги заслуговують зміни щодо річного планування закупівель. Саме тут застосовується протилежний підхід. Якщо предмет закупівлі підлягає оподаткуванню ПДВ, очікувана вартість у річному плані повинна визначатися вже з урахуванням цього податку. І це цілком логічно. Адже річний план відображає реальний обсяг бюджетних коштів, які замовник планує витратити, а не лише базову вартість предмета закупівлі. Таким чином законодавець фактично розмежував дві різні категорії. Планування бюджету повинно враховувати фактичні майбутні витрати, тоді як оцінка пропозицій має здійснюватися за єдиними конкурентними правилами.

Ще одна проблема, яку вирішує постанова №132, стосується забезпечення тендерної пропозиції. Раніше на практиці виникали суперечки щодо того, від якої саме вартості його необхідно обчислювати. Відтепер відповідь однозначна: розмір забезпечення визначається виключно від очікуваної вартості закупівлі без ПДВ, зазначеної в оголошенні. Аналогічний підхід застосовано і до випадків укладення договору після відміни відкритих торгів через недостатню кількість учасників. Вартість такого договору без ПДВ не може перевищувати очікувану вартість, визначену під час оголошення закупівлі. Таким чином законодавець унеможливив ситуації, коли після невдалих торгів укладається договір на суму, яка фактично перевищує ту, що була визначена замовником на початку процедури.

Якщо подивитися на всі зміни комплексно, стає зрозуміло, що їхня мета полягає не стільки у врегулюванні питання ПДВ, скільки у створенні єдиної логіки проведення закупівель. Кожен етап тепер має власні правила формування ціни, і ці правила більше не суперечать один одному.

Для замовників це означає необхідність переглянути свої підходи до планування закупівель, підготовки тендерної документації та оцінки пропозицій. Внутрішні шаблони документів, методики розрахунку очікуваної вартості та навіть порядок визначення забезпечення тендерних пропозицій потребуватимуть оновлення.

Для бізнесу ці зміни також є позитивними. Єдиний підхід до формування ціни робить правила гри значно більш передбачуваними, зменшує ризик формальних помилок та створює однакові конкурентні умови для всіх учасників закупівель незалежно від їхнього податкового статусу.

На практиці саме відсутність єдиного підходу до застосування ПДВ протягом останніх років ставала причиною численних спорів, звернень до органу оскарження та судових процесів. Постанова №132 має всі шанси суттєво скоротити кількість таких конфліктів.

Чи означає це, що всі проблеми у сфері публічних закупівель вирішені? Безумовно, ні. Проте можна констатувати, що уряд зробив важливий крок до уніфікації правил проведення закупівель та усунення неоднозначностей, які виникали під час застосування законодавства. Саме тому я б не називав ці зміни технічними. Насправді вони формують нову модель застосування ПДВ у публічних закупівлях. І хоча більшість учасників ринку відчує їх не одразу, вже найближчими місяцями нові правила стануть звичною практикою для всіх, хто працює із системою публічних закупівель. Це саме той випадок, коли кілька, на перший погляд, невеликих уточнень можуть суттєво вплинути на всю правозастосовну практику.