Ефективність методів розшуку цифрових активів боржника: що працює і за яких умов

У цій статті ми спробуємо виділити ряд методів пошуку та стягнення цифрових активів боржника, а також окреслити умови, за яких ці методи найбільш дієві.

Примусове розкриття інформації і ключів. Дієвість: висока, якщо боржник перебуває під юрисдикцією суду та йому загрожує санкція (штраф, в’язниця) за відмову співпрацювати. Умови ефективності: наявність судового рішення, що зобов’язує боржника розкрити свої криптоактиви. Такі накази ефективні у кримінальних справах. У цивільних справах цей метод теж застосовується – боржника можуть посадити за зневагу до суду, доки не розкриє інформацію. Однак якщо боржник готовий іти на крайнощі (ховатися, сісти у в’язницю) – метод вичерпується. Тобто він працює проти більшості раціональних боржників, але не проти фанатичних.

Замороження активів через біржі та VASP. Дієвість: дуже висока, якщо криптоактив боржника розміщений на централізованій біржі або сервісі, що підкоряється правовому полю. Умови: потрібно точно знати, де саме відкрито рахунок і мати юрисдикцію впливу. Наприклад, якщо виявлено, що боржник тримає 50 ETH на біржі Kraken (США), то оптимально отримати судовий наказ у США чи в тій країні, де Kraken має представництво, – біржа заморозить кошти і передасть їх на виконання рішення. Цей метод спрацьовує і на національному рівні (як показує Південна Корея, місцева податкова може ефективно вилучати крипто з бірж). В Україні поки немає своїх ліцензованих бірж, але якщо будуть – механізм має запрацювати аналогічно до арешту банківських рахунків. Головне – виявити зв’язок боржника з біржею. Тут допомагають або дані банківських переказів (чи платив він на біржу), або аналіз блокчейну (адреса боржника взаємодіяла з гаманцем, який належить біржі – аналітичні платформи позначають такі «кластерні» зв’язки).

Worldwide Freezing Orders та інші судові інструменти в сприятливих юрисдикціях. Дієвість: висока для великих сум і міжнародних боржників. Умови: наявність ресурсів у кредитора діяти за кордоном та юрисдикція, де швидко можна отримати наказ. Англійський WFO показав себе ефективним для заможних боржників з активами у різних країнах. Він особливо корисний, коли треба поспішати: боржник може за лічені хвилини перекинути монети, а англійський суд може видати наказ навіть ex parte (без участі боржника) дуже швидко. Аналогічно, у США можна оперативно отримати temporary restraining order. Ці засоби діють як превентивні міри, щоб актив «застиг» до фінального рішення. Без них крипта може «зникнути» і тоді буде втрачена.

Blockchain-OSINT розслідування. Дієвість: висока, але не пряма. Самі по собі аналітичні звіти грошей не повернуть, проте вони є запорукою успіху інших методів. Умови: компетентні фахівці та вихідні зачіпки (транзакції, адреси або навіть просто ім’я боржника, від якого можна танцювати). Якщо боржник робив транзакції, слід часто можна знайти – аналітики здатні виявити навіть ретельно замасковані операції, просто з певною долею ймовірності. Наприклад, якщо 100 BTC пройшли через міксер і розпорошилися на 50 адрес, а потім об’єдналися знову на 2 нових адресах – це вже привід придивитися до тих 2 адрес, і з великою імовірністю саме там осіли гроші. Такі висновки потім лягають у доказову базу. Важливо: суди поступово привчаються до блокчейн-аналітики як доказу. В США це вже норма, у Британії теж, в Україні – ще попереду, але цілком можливо, що скоро матимемо експертів, які в суді підтвердять: «адреса Х належить боржнику Y, тому що ось докази з блокчейну». Тож блокчейн-розвідка – це фактично око, яке бачить приховані активи, але дістати їх повинна «рука» суду чи виконавця, спираючись на ці дані.

Співпраця з державними органами та міжнародна допомога. Дієвість: середня, але може стати вирішальною у складних випадках. Наприклад, боржник сховався за кордоном – тоді міжнародний розшук і правова допомога необхідні. Умови: наявність міждержавних угод або готовність іноземних органів співпрацювати. В контексті крипти тут є певний парадокс: у кримінальних справах кооперація налагоджується швидше (бо всі зацікавлені ловити злочинців), а в цивільних – повільніше. Однак якщо, скажімо, українець винен гроші американській компанії і тримає криптоактиви у Європі, то через процедуру визнання рішення або прямий позов у Європі можна досягти стягнення. Цей шлях довгий і дорогий, тому ефективний лише для великих сум та цінних боржників. Для середньостатистичного боргу в десятки тисяч доларів міжнародні суди мало хто буде задіювати – воно того не варте. Але для міжнародних інвесторів чи фондів – цілком актуально: вони готові судитися в будь-якій точці світу, аби повернути свої мільйони.

Законодавчі зміни (превентивні методи). Дієвість: висока у довгостроковій перспективі. Сюди віднесемо такі заходи, як обов’язкове декларування криптовалют (що вже є для чиновників в Україні), введення автоматичного обміну інформацією про криптоактиви між країнами (можливе в майбутньому за аналогією CRS для банків), створення національних реєстрів або white list гаманців. Ці ініціативи роблять життя боржників-ухильників важчим. Звісно, завжди залишиться можливість сховатися в максимальній тінізації (наприклад, тримати seed-фразу в голові і монети – в анонімній монеті). Але таких витривалих одиниці. Більшість людей підкоряються правилам, якщо їх встановити.

Тому, скажімо, якщо завтра українські банки будуть автоматично блокувати всі спроби боржника купити криптовалюту (а це можливо за умови інтеграції з Єдиним реєстром боржників), то переводити гроші в крипту стане складніше. Законодавство може запровадити й окрему норму: на період виконавчого провадження боржник зобов’язаний надати виконавцю доступ до своїх криптогаманців під загрозою суворішого покарання, ніж зараз. Це вже питання політики – наскільки суспільство готове до таких мір. Але тренд у світі радше на посилення контролю.

Підсумовуючи цю статтю, зазначимо: найкращий результат дає комбінація методів. Наприклад, спершу OSINT-розслідування знаходить ймовірний гаманець боржника; потім через суд накладається арешт на активи на відповідній біржі (де той гаманець засвітився); паралельно боржника зобов’язують розкрити ключі; якщо він відмовиться – його штрафують або саджають; зрештою, або боржник здається, або біржа передає активи.

Саме так багатоступенево і діяли в багатьох міжнародних кейсах, і саме такий алгоритм варто застосовувати й українським стягувачам, пристосовуючи до наших реалій.