Дроблення бізнесу у 2026 році: нові ризики і нові підходи ДПС

Ще кілька років тому питання дроблення бізнесу переважно обговорювалося у професійному середовищі податкових консультантів. Сьогодні ж воно дедалі частіше стає предметом перевірок ДПС, розслідувань БЕБ та навіть фінансового моніторингу банків. При цьому найцікавіше полягає в тому, що в українському законодавстві досі відсутнє саме визначення поняття «дроблення бізнесу». Фактично контролюючі органи працюють із категорією, яка не має законодавчого закріплення, однак уже стала одним із ключових інструментів оцінки податкових ризиків.

Ситуація може суттєво змінитися найближчим часом. Міністерство фінансів запропонувало запровадити в Податковому кодексі концепцію податкового зловживання, яка значною мірою змінює сам підхід до оцінки діяльності платників податків. Якщо ці зміни будуть ухвалені, предметом аналізу стане не лише відповідність дій формальним вимогам законодавства, а й їх економічний зміст.

Де проходить межа між законним структуруванням і дробленням бізнесу

Одразу варто зазначити, що використання кількох юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців саме по собі не є порушенням закону. Для багатьох компаній така модель є абсолютно природною: різні напрями діяльності, окремі інвестори, диверсифікація ризиків, вимоги партнерів або особливості корпоративного управління нерідко зумовлюють створення декількох суб'єктів господарювання. Саме тому під час оцінки таких моделей визначальним є не сам факт існування кількох компаній, а відповідь на інше питання: чи здійснює кожна з них самостійну господарську діяльність, чи фактично всі вони є частинами одного бізнесу, який було поділено виключно для отримання податкових переваг.

Іншими словами, сьогодні контролюючі органи дедалі менше аналізують окремі документи і дедалі більше — реальну економічну модель роботи підприємства.

Які критерії сьогодні використовують контролюючі органи

Попри відсутність законодавчо визначених критеріїв, вже сформувався певний перелік ознак, які найчастіше досліджуються під час перевірок. Вони випливають із судової практики, підходів ДПС, рекомендацій Національного банку та матеріалів БЕБ.

Насамперед увагу привертають такі обставини:

• спільні власники, керівники або пов'язані особи;
• використання одного офісу, складу чи виробничих приміщень;
• спільний персонал або бухгалтерський супровід;
• однакові ІР-адреси, програмне забезпечення чи цифрова інфраструктура;
• використання єдиного бренду, сайту або маркетингової стратегії;
• взаємопов'язані фінансові потоки та спільна клієнтська база.

Безумовно, жодна із цих ознак окремо не свідчить про порушення. Проте саме їх сукупність найчастіше використовується як аргумент на користь того, що декілька суб'єктів господарювання фактично здійснюють одну діяльність.

Що змінить концепція податкового зловживання

На моє переконання, саме ця законодавча ініціатива є найбільш важливою для бізнесу. Фактично Міністерство фінансів пропонує перейти від формального аналізу документів до оцінки економічної суті господарських операцій. Для підприємців це означає, що вже недостатньо буде лише правильно оформити корпоративну структуру або документи. Якщо контролюючий орган дійде висновку, що певна модель була створена виключно для зменшення податкового навантаження, сама лише формальна відповідність законодавству може не гарантувати позитивного результату під час перевірки чи судового спору.

Подібний підхід давно використовується у багатьох країнах ЄС. Україна лише починає рухатися в цьому напрямку, однак бізнесу варто враховувати цю тенденцію вже сьогодні.

Чому про це варто задуматися вже зараз

Практика показує, що найбільш уразливими є не великі корпорації, а представники малого та середнього бізнесу. Багато підприємств створювали свою структуру 10 або навіть 20 років тому, коли податкові органи взагалі не приділяли таким питанням особливої уваги. За цей час бізнес розвивався, окремі функції змінювалися, з'являлися нові ФОП чи компанії, однак сама модель так і не переглядалася. Саме тому сьогодні доцільно провести своєрідну ревізію власної корпоративної структури та відповісти на декілька запитань. Чи має кожна компанія власну економічну функцію? Чи можна пояснити причини її створення не лише з податкової точки зору? Чи здійснює вона самостійну господарську діяльність і чи не виконує лише формальну роль у загальній схемі роботи бізнесу? Відповіді на ці питання дедалі частіше визначатимуть результат податкових перевірок.

Висновок

Очевидно, що підходи держави до оцінки діяльності бізнесу поступово змінюються. Якщо раніше головним було дотримання формальних вимог законодавства, то сьогодні дедалі більшого значення набуває економічний зміст корпоративної структури та господарських операцій. Юридичний аудит корпоративної структури, проведений своєчасно, майже завжди обходиться значно дешевше, ніж подальший податковий спір або кримінальне провадження. У нинішніх умовах це вже не питання оптимізації бізнесу, а питання його правової безпеки.