Добросовісність чи зловживання: як відрізнити чесного боржника від маніпулятора

Інститут неплатоспроможності фізичних осіб в Україні був створений як механізм захисту громадян, які опинилися в скрутному становищі не зі своєї вини. Законодавець заклав у його основу ідею другої фінансової можливості — щоб людина, яка втратила платоспроможність, могла розпочати з чистого аркуша.

Але, як і будь-яка пільга, ця процедура вимагає чесності. Адже частина боржників сприйняла новий інститут не як інструмент фінансового відновлення, а як зручний спосіб ухилитися від боргів, приховати активи та “залишити кредиторів ні з чим”.

Саме тому судова практика поступово формує поняття добросовісності боржника — критерій, без якого справа про неплатоспроможність не може бути успішно завершена.

Чесність — головна умова права на «фінансову реабілітацію»

Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність фізичних осіб може ініціювати лише сам боржник. Це принципово відрізняє процедуру від банкрутства юридичних осіб, де ініціатором може виступати й кредитор.

Держава при цьому намагалась дотримати балансу інтересів сторін. Кредитори мають право на захист своїх вимог, а боржник — на відновлення фінансової спроможності. Проте цей баланс можливий лише за умови відкритої співпраці між усіма учасниками — і насамперед із судом.

Якщо фізична особа подає декларацію з недостовірними або неповними даними, ухиляється від пояснень, не співпрацює з керуючим реструктуризацією чи кредиторами, суд має право закрити провадження (ч. 7 ст. 123 КУзПБ).

Це означає, що суд самостійно оцінює поведінку боржника — чи дійсно він діє добросовісно, чи намагається використати закон як щит для шахрайства.

Як формується практика: орієнтири Верховного Суду

Поступове становлення інституту неплатоспроможності фізичних осіб створює нову судову культуру. І саме практика Верховного Суду стала ключовим джерелом розуміння, як оцінювати добросовісність боржника.

Приклади актуальних рішень:

• Постанова Касаційного господарського суду у складі ВС від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20. Суд наголосив, що обов’язок фізичної особи надавати достовірну інформацію про майно, доходи та витрати має не лише формальний, а й сутнісний зміст. Надання повної декларації — процесуальний обов’язок боржника, який впливає на долю провадження.
• Постанова КГС ВС від 26.05.2022 у справі № 903/806/20. Верховний Суд визначив, що добросовісність боржника — це не лише відсутність зловживань, а активна поведінка, спрямована на врегулювання заборгованості. Суд має право перевіряти декларації навіть за відсутності зауважень з боку арбітражного керуючого.
• Постанова КГС ВС від 18.01.2024 у справі № 911/2308/23. Суд підтвердив: виявлення недостовірної інформації є підставою для закриття провадження, навіть якщо кредитори не подали скарг. Суд діє з власної ініціативи, коли бачить ознаки маніпуляції або приховування активів.

Добросовісність як стратегія виживання у судовій процедурі

Як зазначив суддя Верховного Суду Сергій Жуков під час конференції «Управління проблемною заборгованістю», процедура неплатоспроможності фізичної особи — це пільга, а не індульгенція. «Законодавець надав людині можливість урегулювати свої борги через суд, але вона має поводитися відповідно — надавати повну інформацію про своє майно й не зловживати правами», — наголосив суддя. Ця позиція відображає сучасну судову логіку: боржник, який чесно декларує свій стан, може розраховувати на допомогу системи; той, хто маніпулює, ризикує втратити все.

Висновок

Інститут неплатоспроможності фізичних осіб — це не просто юридична процедура, а індикатор довіри між громадянином і державою. Суди поступово формують культуру відповідальності: добросовісність боржника стає не технічним поняттям, а визначальним критерієм успіху.

Лише відкритість і чесність у відносинах із судом, кредиторами та керуючим можуть гарантувати те, заради чого створювався цей інститут — реабілітацію, а не ухилення.