Члени сім’ї боржника: кого побачить суд, коли почнеться банкрутство

Чи справді твій батько пенсіонер, що ніколи не користувався смартфоном, став щасливим власником квартири в центрі Києва? А донька-студентка — несподівано отримала Tesla? У звичайному житті — це приватна справа. Але у справі про банкрутство фізичної особи — це вже питання до закону.

Коли боржник подає заяву про неплатоспроможність, в гру вступає не лише він, а й — увага — члени його сім’ї. А хто це, власне, такі — у контексті банкрутства?

Відповідь на це питання дає частина 5 статті 116 Кодексу з процедур банкрутства. І повірте: вона суттєво відрізняється від звичного «подружжя + діти».

Закон чітко вказує: до членів сім’ї боржника належать:

• подружжя (включно з колишніми, якщо розлучення відбулося менше ніж за 3 роки до подання декларації),
• діти, в тому числі повнолітні,
• батьки,
• підопічні (особи під опікою або піклуванням),
• інші особи, які проживають із боржником, мають спільний побут, взаємні права та обов’язки — навіть без реєстрації шлюбу.

Це вже не родинний ідилічний портрет. Це — юридичне коло осіб, майновий стан яких може бути перевірений у рамках процедури банкрутства. І, що важливо, це коло ширше, ніж у Сімейному кодексі. Адже банкрутство — це не про теплоту стосунків, а про ризики зловживань.

Верховний Суд у постанові КГС від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 поставив у цьому питанні жирну крапку: положення ч.5 ст.116 КзПБ є самостійним і вичерпним визначенням, яке застосовується лише для справ про неплатоспроможність фізичних осіб. Тобто, жодних запозичень із Сімейного кодексу. Жодних спрощень.

І ще один принциповий момент, який часто забувають або — що гірше — ігнорують. Не всі особи мають відповідати вимогам про спільне проживання чи побут. ВС чітко сказав: ці умови стосуються лише категорії "інші особи". Для дітей, батьків, підопічних та колишнього подружжя — це не потрібно. Їхня присутність у вашому житті (навіть формальна) — вже достатній критерій.

Це означає, що коли боржник перед банкрутством "дарує" майно батькові чи синові, який живе окремо — це не порятунок, а червоний прапорець. І арбітражний керуючий має повне право аналізувати ці трансакції.

Власне, саме так і працює протидія зловживанням. Бо в українських реаліях ще досі живий міф: "Передай майно родичам — і спи спокійно". Але новий підхід до визначення членів сім’ї якраз і знищує цю зону безвідповідальності.

Є ще один цікавий момент. Закон не зобов’язує доводити, що дитина або колишній чоловік/дружина живуть разом із боржником. Це створює реальний контроль над активами, які "переїхали" до родичів до того, як почалася процедура. І навіть якщо ці активи подаровані "з благородних мотивів" — система вже не вірить на слово.

Разом із тим, тут виникає і правова колізія. Бо в інших галузях права — кримінальному, сімейному, житловому — поняття «член сім’ї» має інше наповнення. Але Верховний Суд визнав: у кожній сфері правозастосування може бути своє спеціальне визначення. І це нормально.

Для практиків — це орієнтир. Для боржників — нагадування: ваша фінансова поведінка в межах сім’ї може мати наслідки. Якщо ви дійсно хочете пройти процедуру банкрутства як цивілізований вихід із кризи — робіть це чесно. Бо всі схеми "я переоформив на доньку, а вона відразу продала" вже не спрацьовують.

Це не залякування. Це — еволюція системи.

Цивілізоване банкрутство — це не спроба втекти. Це шанс почати з чистого аркуша. Але без фальші. І з розумінням того, що в системі вже з'явились очі на потилиці.