Борги у спадщину: коли кредитор може втратити право вимоги до спадкоємців

Смерть боржника далеко не завжди означає припинення його фінансових зобов'язань. Українське законодавство передбачає механізм переходу боргів до спадкоємців, однак водночас встановлює для кредитора досить жорсткі часові межі для захисту своїх прав. Саме ці строки дедалі частіше стають предметом судових спорів, адже їх пропуск фактично позбавляє кредитора можливості вимагати повернення боргу.

Після змін до Цивільного кодексу України, внесених у 2018 році, строк для пред'явлення вимог кредитора до спадкоємців був скорочений з одного року до шести місяців. Відповідно до статті 1281 ЦК України, кредитор має заявити свої вимоги не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна.

На перший погляд, законодавча конструкція виглядає цілком зрозумілою. Проте на практиці вона породжує низку серйозних проблем.

Передусім закон не встановлює жодного строку, протягом якого спадкоємець зобов'язаний оформити свої спадкові права. Більше того, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє особу статусу спадкоємця. Це створює очевидний дисбаланс інтересів, адже спадкоємці можуть роками не оформлювати спадщину, а кредитор залишається у невизначеному становищі щодо моменту початку перебігу шестимісячного строку.

Додаткову складність становить питання, чи має значення отримання свідоцтва на будь-яку частину спадкового майна, чи лише на майно, пов'язане з борговими зобов'язаннями спадкодавця. У постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 175/1976/23 Верховний Суд висловив доволі категоричну позицію. Суд дійшов висновку, що шестимісячний строк починає свій перебіг уже з моменту отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна. Доводи кредитора про те, що строк не може розпочатися до оформлення всієї спадщини, включаючи майно, передане в іпотеку, були відхилені. Фактично це означає, що кредитор має діяти максимально активно і не може розраховувати на те, що відсутність оформлення окремих об'єктів спадщини продовжує строк для пред'явлення вимог.

Водночас судова практика демонструє й інший важливий аспект застосування статті 1281 ЦК України. Ч.3 цієї статті передбачає особливий механізм захисту прав кредитора у випадках, коли він не знав і не міг знати про прийняття спадщини або отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. У такій ситуації шестимісячний строк починає відраховуватися з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про відповідні обставини.

Саме питання обізнаності кредитора останнім часом набуває особливого значення.

У постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 932/4622/22 Верховний Суд зазначив, що перебіг шестимісячного строку може розпочатися не з моменту оформлення спадщини, а з часу, коли кредитору стало відомо про її відкриття та прийняття спадкоємцем. У конкретній справі таким моментом стало отримання банком копії апеляційної скарги спадкоємця, з якої випливали відповідні обставини. Іншими словами, для запуску перебігу преклюзивного строку інколи достатньо самого факту отримання кредитором інформації про існування спадкоємців та прийняття ними спадщини.

Особливу увагу слід звернути ще на одну принципову позицію Верховного Суду. Шестимісячний строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, не є строком позовної давності. Це преклюзивний строк, сплив якого припиняє саме право вимоги кредитора. Його не можна поновити, перервати чи обійти за допомогою загальних правил про позовну давність. Саме тому суди у спорах про стягнення боргів зі спадкоємців насамперед повинні встановити дві ключові обставини: коли саме кредитору стало відомо про прийняття спадщини та чи вчинив він необхідні дії для пред'явлення своїх вимог у межах визначеного законом строку.

Сучасна практика Верховного Суду демонструє прагнення захистити баланс інтересів кредиторів та спадкоємців. Проте окремі підходи до визначення початку перебігу шестимісячного строку залишаються неоднозначними. В одних випадках визначальним є отримання свідоцтва хоча б на частину спадкового майна, в інших – момент фактичної обізнаності кредитора про прийняття спадщини. Така неоднорідність правозастосування свідчить про необхідність формування остаточної та єдиної правової позиції щодо початку перебігу преклюзивного строку, передбаченого статтею 1281 ЦК України. Адже для кредитора ці шість місяців нерідко стають не просто процесуальним строком, а межею між можливістю повернути борг і остаточною втратою права вимоги.