Реалізація арештованого майна боржника: проблеми та шляхи вирішення

Виконання судових рішень є фінальною і водночас найбільш чутливою стадією правосуддя. Якщо рішення не виконується добровільно, настає етап примусового виконання — через стягнення коштів, корпоративних прав чи майна. Саме реалізація арештованих активів боржника залишається найбільш проблемною ділянкою виконавчого провадження, яка потребує системного реформування.

Чому це важливо?

Ефективність виконання рішень — це не лише гарантія прав кредиторів. Це й основа фінансової дисципліни, інвестиційної привабливості та довіри до правосуддя. Коли система працює прозоро й злагоджено, бізнес отримує передбачуване середовище, а громадяни — відчуття справедливості.

Основні проблеми практики

Однією з головних проблем є приховування активів боржниками. Найчастіше це робиться через переоформлення майна на родичів, створення фіктивних боргів чи використання складних корпоративних структур. Не меншою перешкодою виступає обмежений доступ виконавців до реєстрів, які містять неповні або застарілі дані, а відсутність централізованої бази банківських рахунків затягує пошук активів.

Проблемним етапом є оцінка арештованого майна. Часто вона ускладнюється відсутністю доступу до об’єкта, зокрема на окупованих територіях чи у закритих зонах. Це призводить до суперечок щодо права власності та достовірності визначеної вартості. Особливі труднощі викликає оцінка корпоративних прав. Такі активи низьколіквідні, а боржники часто маніпулюють балансами або приховують реальний фінансовий стан підприємства.

Ще одним викликом є зберігання арештованого майна. Витрати на охорону та утримання інколи перевищують його ринкову вартість. Чим довше триває процес, тим більші ризики втрати цінності або навіть псування активів. Додаткову загрозу створюють організаційні труднощі з проведенням аукціонів. Часті оскарження результатів торгів блокують реалізацію майна на роки, створюючи правову невизначеність та знижуючи інтерес інвесторів.

Міжнародний досвід

Світова практика демонструє різні підходи до примусового виконання судових рішень.

У Німеччині діють чітко регламентовані процедури оцінки та реалізації майна. У США ключову роль відіграють судові прецеденти, а в Японії широко застосовуються технологічні рішення для забезпечення прозорості.

Скандинавські країни роблять акцент на соціальній відповідальності, поєднуючи реалізацію майна з реабілітацією боржника та його поверненням до економічно активного життя.

Цей досвід свідчить, що у центрі будь-якої системи має бути баланс між захистом інтересів кредитора та соціально вразливих груп.

Що робити Україні

В Україні необхідно розширити доступ виконавців до реєстрів і створити централізовану базу банківських рахунків. Важливим напрямом є впровадження цифрових рішень для моніторингу активів і автоматизованої оцінки. Система має забезпечувати належне зберігання арештованого майна, у тому числі з можливістю передачі його в управління до моменту реалізації.

Необхідно також удосконалити процедури електронних аукціонів, мінімізувавши зловживання оскарженнями, та врахувати міжнародний досвід прозорості й соціально відповідального підходу.

Висновок

Навіть юридично бездоганне судове рішення втрачає сенс, якщо воно не реалізоване. Без ефективного механізму примусового виконання правосуддя перетворюється на формальність.

Саме тому вдосконалення системи реалізації арештованого майна є не лише захистом прав кредиторів, а й умовою стабільності економіки та відновлення довіри громадян до судової системи.